Автомобільна промисловість в Індонезії

Штаб-квартира Toyota-Astra Motor у Сантері, Північна Джакарта.

Автомобільна промисловість Індонезії — галузь економіки Індонезії.

В Індонезії розташовані заводи, які займаються переважно складанням світових автомобільних марок (японських та південнокорейських), тож вона була першим в Південно-Східній Азії автовиробником в січні-квітні 2015 року із часткою ринку 36,54 % (363,945 одиниць), в той час як частка Таїланда складала 25,29 %.[1] З 2012 року індонезійський експорт автомобілів у вартісному вираженні є більшим ніж імпорт.[2]

Першим транспортним засобом, який прибув до Індонезії, був німецький двоциліндровий мотоцикл Hildebrand & Wolfmüller, привезений британцем Джоном Поттером, який був машиністом на заводі Oemboel Sugar в Проболінго, провінція Східна Ява.[3] Першим автомобілем, який прибув незабаром після цього, був Benz Viktoria 1894 року.[3]

У 1995 році в Індонезії налічувалося 18 автоскладальних заводів, виробничі потужності 14-ти найбільших з них становили 514 тисяч одиниць на рік. Більшість цих заводів є спільними підприємствами, в основному з японськими компаніями, зокрема з PT International (Toyota, Daihatsu), PT Indomobil Utama (Suzuki, Mazda, Hino, Volvo, Nissan), PT Krama Yudha (Mitsubishi). Випускається безліч марок автомобілів: Fiat, Isuzu, Peugeot, Renault, UD Nissan, BMW, Datsun, Honda, Hyundai, Ford, Mercedes-Benz, Chevrolet, Opel, Citroen, Berliet, Land Rover, Chrysler/Jeep, Daewoo, Kia.

Індонезія переважно виробляє субкомпактвени або компактвени (52 відсотки від загального виробництва), позашляховики та легкі пікапи до однієї тонни. У 2019 році на експорт було експортовано 26% продукції. Приблизно 7,2 відсотка від загального обсягу продажів автомобілів в Індонезії складаються з імпортних автомобілів, зокрема з Таїланду , Японії, Індії та меншою мірою з Південної Кореї.[джерело?]

Більшість виробників автомобілів в Індонезії (включаючи виробників легкових автомобілів і комерційних вантажівок) є членами неурядової Асоціації автомобільної промисловості Індонезії (Gabungan Industri Kendaraan Bermotor Indonesia, GAIKINDO).[джерело?]

Огляд

Marvia Classic‎ (1988–1990)

Домінуючим виробником в Індонезії є Корпорація PT. Astra; Його продукція складала ​​приблизно половину щорічних продажів автомобілів в Індонезії на початку 2010-х — значною мірою завдяки успіху Toyota Kijang.[4]

Більшість автомобілів, що продавалися в Індонезії, спочатку були європейськими. У 1950-х роках, найбільш популярними були автомобілі компаній Morris Motors та Austin Motor Company.[5] Японський імпорт був невеликим за масштабом у 1959 році, а першим автомобілем була вантажівка Mitsubishi Jupiter, але до 1970-х років становище значно змінилося, оскільки японці зайняли постійно зростаючу частку ринку. Інцидент Маларі в січні 1974 року почався як протест проти японських торгових практик і включав спалювання дилерів Toyota, але продажі японських автомобілів досягли нових висот після цього.[5] До 1980 року, з 181,100 нових реєстрацій, 88,5 % були японського походження.[6]

У 2007 році Індонезія оголосила про низку податкових пільг, спрямованих на допомогу у розробці "Бюджетного зеленого (екологічно чистого) автомобіля" ("Low Cost Green Car" (LCGC)) який має стати індонезійським народним автомобілем.

Індонезійські народні автомобілі:

  • Toyota Agya (B100) (2012–...)
    Toyota Agya (B100) (2012–...)
  • Honda Brio (DD1) (2018–...)
    Honda Brio (DD1) (2018–...)
  • Datsun GO (AD0) (2014–2020)
    Datsun GO (AD0) (2014–2020)
  • Suzuki Karimun Wagon R (MP31S) (2013–...)
    Suzuki Karimun Wagon R (MP31S) (2013–...)

Виробники

Esemka Rajawali R2 (2014)

Автомобільні бренди

Timor S-515 (1996–1998)

Діючі:

Недіючі:

Обсяг виробництва за роками

Див. також: Список країн за виробництвом автотранспортних засобів
Комплекс General Motors у Танджунг Пріок, Батавія (нині Джакарта) у 1939 році.
PT Hyundai Motor Manufacturing Indonesia (HMMI) розташований у місті Сікаранг, регіон Бекасі, 2023 рік
Рік Обсяг виробництва
1980 103,000
1995 292,710
2000 379,300
2005 500,710
2010 702,508
2011 838,388
2012 1,052,895
2013 1,206,368
2014 1,298,523
2015 1,098,780
2016 1,177,389
2017 1,216,615
2018 1,343,714
2019 1,286,848
2020 691,286
2021 1,121,967
2022 1,470,146
2023 1,395,717

Див. також

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Автомобільна промисловість в Індонезії
  1. ↑ Carla Isati Octama (17 червня 2015). Indonesia Pimpin Pasar Mobil Asean. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
  2. ↑ Industri Otomotif Indonesia Untung 2,5 Miliar Dolar AS. 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
  3. ↑ а б Luhulima, James (25 березня 2014), Sejarah Mobil & Kisah Kehadiran Mobil Di Negeri Ini (індонез.), Jakarta, Indonesia: Kompas, с. 16
  4. ↑ Borsuk, Richard; Chang, Nancy (23 травня 2014). Liem Sioe Liong's Salim Group: The Business Pillar of Suharto's Indonesia. Singapore: Institute of Southeast Asian Studies. с. 241. ISBN 978-981-4459-57-0. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 23 грудня 2018.
  5. ↑ а б Kota, Asap Knalpot, dan Cinta nan Rumit... [City, Exhaust Smoke, and Troubled Love...]. Kliping (індонез.). DKI Jakarta. 2 травня 2016. Архів оригіналу за 1 січня 2018.
  6. ↑ Ekonugroho, Muhammad (June 1981). Kendaraan Jepang: Andalan dunia di Jalan Raya [Japanese Vehicles: Mainstays of the world’s Highways]. Andalan (індонез.). Т. I, № 3. PT New Ratna Motor. с. 9.

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!