Взаємини між цими країнами переважно позитивні, а на нинішньому етапі — винятково добрі, дружні та союзницькі[1]. Обидві держави — повноправні члени Європейського Союзу і НАТО, вступ Хорватії до яких повністю підтримувала Іспанія. Остання в особі голови уряду Педро Санчеса також висловила підтримку Іспанії приєднанню Хорватії до єврозони та Шенгенської зони[2].
Хорватсько-іспанські відносини сягають сивої давнини. Вважається, що хорвати вперше ступили на Піренейський півострів у Х столітті як воїни удачі при дворі кордовських халіфів, де, за словами іспанських істориків, вони відзначилися в боях проти берберів.[5] Визначний середньовічний учений і філософ Герман Далматинський працював у знаменитій Толедській школі перекладачів.[5] Тим часом торгівці зі східного узбережжя Піренейського півострова почали прибувати до міст на східному узбережжі Адріатики, а Арагонське королівство настільки поширило свою владу вздовж Середземного моря, що король Арагону та завойовник Середземномор'я Альфонсо V Великодушний титулував себе «королем Далмації, Хорватії, Сербії та Болгарії». У XV столітті в Дубровнику був консул, який відповідав за каталонські торговельні судна та інтереси.
У XVI сторіччі під час Ускоцької війни 1516—1518 років Іспанська імперія офіційно виступила на боці Хорватського королівства проти Венеції та Османської імперії. Обравши в 1527 році династію Габсбургів своїм сувереном, Хорватія опинилася під тією ж короною, що й Іспанія, тому в рамках цієї структури було здійснено низку політичних і військових контактів. Іспанські війська часто перебували на хорватських землях, де брали участь у битвах. Аж до ХХ ст. в усній народній творчості Конавле зберігалася історія про іспанських вояків, які наважувалися на вилазки в околиці Дубровника зі свого форту в Герцег-Новий[5].
У XVI сторіччі Дубровницька республіка мала консульства в іспанських портах Валенсія, Аліканте, Картахена та Кадіс. Вона виробила нову форму альянсу з іспанським двором: шляхом прямих переговорів у дворі (Марин Заманя), а також через іспанського посла у Венеції та двір іспанського віцекороля в Неаполі, Дубровницька республіка, спираючись на колишні консульські зв'язки, погодилася на постійну, але таємну розвідувальну службу, яка б інформувала іспанців про ситуацію в Османській імперії. Крім того, торгівці з Дубровницької республіки часто відігравали вирішальну роль під час ключових переговорів між іспанцями та османами в Стамбулі та під час викупу або обміну іспанських бранців навзамін за те, що іспанці надали їм торговельні привілеї в частинах Середземномор'я, що перебували під управлінням Іспанії.[5]
У XIX столітті з міркувань торгівлі іспанці дуже зацікавилися портом Рієка, відтак вони відкрили там консульство, яке піклувалося про їхні торговельні інтереси та судноплавні компанії, які підтримували жваву торгівлю між західним і східним узбережжям Середземного моря.[5]
Югославські часи та доба НДХ
Багато хорватів у числі югославських добровольців брали участь у громадянській війні в Іспанії, де воювали переважно на боці республіканців. Чи не найвідомішим із них був майбутній президент комуністичної ЮгославіїЙосип Броз Тіто. З близько 1660 югославських бійців інтернаціональних бригад майже половину становили хорвати з Хорватії та Боснії і Герцеговини. У складі інтербригади ім. Авраама Лінкольна діяв невеликий підрозділ, названий на честь Матії Губеця.[5] Хорватська громадськість дуже чутливо сприймала громадянську війну в Іспанії, яка добре висвітлювалася в хорватських засобах масової інформації та на політичній арені. Члени Партії права молодого віку надіслали телеграму підтримки націоналістуФранциско Франко, у той час як Комуністична партія Югославії виряджала добровольців на допомогу республіканцям. Партійні або католицькі ЗМІ, такі як Hrvatska straža (праві) чи Proleter (ліві), подавали інформацію згідно зі своєю ідеологією: Hrvatska straža щодня писала про переслідування релігії та злочини республіканців і закликала до «спільної борні проти червоної небезпеки та привидів атеїзму», а Proleter писав про злочини націоналістів і закликав до «міжнародного двобою проти лиха фашизму», засуджуючи церкву як співвідповідальну за злочини. Ліва преса постійно наголошувала на важливості боротьби за національні права каталонців, басків та інших, порівнюючи це з поганим становищем хорватів у Королівстві Югославія, тоді як права преса (усташі), борючись проти сербськогоунітаризму в Королівстві Югославія, не приділяла особливої уваги прагненням каталонців і басків в Іспанії. Католицька церква постійно підкреслювала антирелігійний та антиклерикальний характер республіканців, зображуючи Франко поборником віри, церкви та християнської традиції[6].
Іспанія надала рішучу підтримку вступу Хорватії до ЄС. 1 липня 2013 року Іспанія привітала приєднання Хорватії до ЄС, повісивши на мадридському палаці Сібелес винайдений хорватами червоний «крават».[9]
У жовтні 2021 року Педро Санчес здійснив перший в історії іспано-хорватських відносин офіційний візит голови уряду Іспанії в Хорватію, де в Загребі зустрівся з прем'єр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем.[2]
У березні 2022 року Іспанію відвідав Андрей Пленкович, зробивши перший за 25 років офіційний візит хорватського прем'єр-міністра до цієї країни.[10] Відповідні міністри науки обох держав підписали спільну декларацію, в якій оголосили про підтримку Хорватією «Міжнародної установки опромінення термоядерних матеріалів — демонстраційного джерела нейтронів» — проєкту, який збираються втілити в Гранаді.[10]
Упродовж 26 років експорт Хорватії до Іспанії зріс у річному обчисленні на 10%, з 28,2 млн доларів США у 1995 році до 339 млн доларів США у 2021 році, а експорт Іспанії в Хорватію зріс у річному обчисленні на 9,78%, з 58,4 млн доларів у 1995 році до 661 мільйона доларів у 2021 році. Основними виробами, які Хорватія експортувала в Іспанію 2021 року, були трикотажні шкарпетки та панчішно-шкарпеткові вироби ($37,6 млн), вакцини, кров, антисироватки, токсини та культури ($23,8 млн) і неупаковані ліки ($22,3 млн). Основною продукцією, яку Іспанія експортувала в Хорватію 2021 року, були автомобілі ($39,9 млн), молюски ($36,9 млн) і свинина ($35,1 млн).[11]
Останнім часом між двома державами значно зросло повітряне сполучення.[12]
