Єпископ Ізраїль (в миру Яків Іванович Лукін; близько 1801, село Сінковце, Малоархангельский повіт, Орловська губернія — 11 (23) жовтня 1864, Шаргородський монастир) — український релігійний діяч московського походження. Єпископ Вінницький, вікарій Кам'янець-Подільської єпархії Відомства православного сповідання Російської імперії.
Біографія
Народився близько 1801 в селі Сінковце Мало-Архангельського повіту Орловської губернії у Росії, в родині диякона. Навчався в Орловській духовній семінарії, потім поїхав на навчання до України, де вступив до Київської духовної академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов'я.
З 9 листопада1828 — помічник інспектора Курської духовної семінарії.
2 листопада1831 пострижений у чернецтво. 1 січня1832 висвячений у сан ієромонаха, 8 січня призначений бібліотекарем, а 6 лютого того ж року — інспектором Курської духовної семінарії. По сану зарахований до соборних ієромонахів Донського монастиря і виконував посаду цензора проповідей.
25 березня1861 в зв'язку зі скасуванням вікаріатства залишений настоятелем Шаргородського Миколаївського монастиря Подільської єпархії.
Помер 11 жовтня 1864. Похований Шаргородському монастирі.
Праці
«Слова и беседы архимандрита Израиля» в 2 томах (СПб. 1848),
«Обозрение русских раскольничьих толков» (Харьк., 1850),
«Беседы о значении и силе внешнего поклонения в христианской Православной Церкви и мысли христианские по случаю страшной грозы и града, бывших в г. Харькове 1 мая 1851 г.»
«Слова, говоренные в Старо-Харьковском Преображенском монастыре» (1852)
.jpg){kind=link}
