Олекса́ндр Сергі́йович Єфре́мов (22 серпня 1954(1954-08-22) , Ворошиловград ) — колишній український політик[1], державний діяч російського походження, 1-й заступник лідера Партії регіонів, народний депутат України (2006—2014), голова фракції Партії регіонів у ВРУ (2010—2014).
14 лютого 2015 року, затриманий Генпрокуратурою України спільно з СБУ[2] за звинуваченням у державній зраді.[3]
30 липня 2016 року повторно затриманий ГПУ за підозрою в посяганні на територіальну цілісність України[4].
Народився 22 серпня 1954 року в Ворошиловграді (нині — Луганськ).
Ворошиловградський машинобудівний інститут (1973—1978), інженер-механік, «Гідравлічні машини і засоби автоматики».
Київський інститут політології та соціального управління (1990—1992), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».
Нострифікаційний комітет при Міжнародній кадровій академії (1996), маґістр економічний наук; кандидатська дисертація «Забезпечення стійкості регіональних виробничих систем» (Східноукраїнський національний університет, 2000).
7 квітня 1998 — 27 січня 2005 — голова Луганської облдержадміністрації[6][7]. Державний службовець 1-го рангу[8].
Обраний депутатом Луганської облради (квітень 2006).
Голова Луганського регіонального відділення Партії регіонів (з листопада 2005).
Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 19 в списку. На час виборів: президент Луганського регіонального відділення УСПП. Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (з липня 2006), заступник голови фракції Партії регіонів (з травня 2006).
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів.
У квітні 2011 р. Олександр Єфремов заявив, що Джордж Сорос виділив кошти на підготовку людей для реалізації в Україні проєктів «за варіантом північної Африки»: «Сьогодні світ інформаційно сильно забезпечений, і можна тільки за допомогою інтернету „розігнати“ будь-яку інформацію. У мене навіть є дані, що і Сорос виділив певні кошти для того, щоб підготувати у нас в Україні певну групу молодих хлопців, які могли б за варіантом північної Африки запускати будь-які проєкти, які є. Це є і це готується».[9]
3 грудня 2013 р. на брифінгу Єфремов прокоментував, що «на Майданах серйозні питання не вирішуються, там можна тільки розпалити людей, вони вирішуються за столом переговорів за участю професіоналів».[10]
16 січня 2014 року голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов проголосував за Закони про диктатуру і наголосив, що голосування депутатів руками за ці нормативні акти є законним.[11]
23 лютого 2014 року голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов оприлюднив від імені фракції заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклав на президента Януковича та його найближче оточення:
16 грудня 2019 Печерський суд Києва закрив кримінальну справу щодо Єфремова за звинуваченням у голосуванні за Диктаторські закони[13].
4 березня 2014 р. на засіданні Ради Луганської обласної організації ПР Єфремов заявив: «Не відмовляючись від принципового ставлення до необхідності захисту рідної мови, необхідності проведення децентралізації влади та бюджетного федералізму, ми повинні розуміти, що ці та інші завдання стають здійсненними при досягненні головного — федеративного устрою України».[14]
Під час керівництва Єфремовим Луганською областю протягом липня-серпня 1998 року під стінами очолюваної ним Луганської облдержадміністрації відбувався масовий пікет гірників з краснодонських шахт імені Баракова, «Дуванної», «Краснодарської-Південної» та «Суходольської-Східної» з вимогою погасити їм заборгованість по зарплаті за 2,5 роки. Проти учасників мирної акції 24 серпня 1998 року (на День незалежності України) вперше в незалежній Україні правоохоронцями та «Беркутом» були застосовані спецзасоби, а саме кийки та сльозогінний газ. 14 грудня того ж року о 4-ій годині ранку гірник Олександр Михалевич на знак протесту проти таких дій влади та знущань з боку адміністрації шахти імені Баракова, котра не виплачувала працівникам зарплату з 1996 року, здійснив акт самоспалення.[15]
За час керівництва Єфремовим Луганською областю смертність в регіоні перевищила народжуваність в 3 рази, Луганщина стала лідером серед усіх областей за рівнем бідності. В області було зафіксовано найвищий показник заборгованості по заробітній платі. Обсяги виробництва в тіньовому секторі перевищили 60 %. В області почали вимирати цілі міста, населення яких становило сотні тисяч. Безробіття і бідність створили ідеальні умови для поширення епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатиту[16].
Належить до групи ключових бійців-«регіоналів», ані на крок не відступає від основних пунктів генеральної лінії партії, зокрема в питаннях державної мови, вступу України до НАТО, взаємодії з опонентами в період загострення політичної ситуації в країні.
З моменту приходу до парламенту Олександр Єфремов виступає як один зі спікерів Партії регіонів. Як відзначив навесні 2008-го року відомий політолог Володимир Фесенко, на роль «нового Кушнарьова екс-губернатор Луганщини поки що не претендує через брак драйву, але у „регіоналів“ в публічній сфері наразі помітний вакуум, отже симпатії прибічників можуть схилитися і на бік цього політика».
У 2010 Єфремов виступив у ролі співавтора законопроєкту «Про мови» № 1015-3, який наразився на гостру критику зі сторони науковців, політиків та громадськості. Ряд громадських організацій заснували громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроєкту у ВРУ.[17][18][19]
За даними журналістських розслідувань, донецькими і луганськими озброєними сепаратистами[20][21], які захопили на початку квітня 2014 року донецьку та луганську ОДА і низку інших будівель та частково замінували їх і, за твердженням СБУ, утримували понад 60 заручників[22], керували люди Ріната Ахметова і Єфремова[23][24] Єфремов це заперечив і заявив, що стримує сепаратистів від радикальних дій[25][26][27].
На початку квітня 2014 Держфінмоніторинг заблокував рахунки Єфремова за «фінансування тероризму»[28].
Колишній роботодавець першого ватажка ЛНР Валерія Болотова.[29]
В кінці липня 2014 року ГПУ кримінальну справу щодо Єфремова[30] за фактом зловживання владою, здійснення тиску на службових осіб «Луганськвугілля» під час закупівлі послуг з монтажу гірничошахтного устаткування та низьковольтної апаратури, внаслідок чого підприємство уклало договори із підконтрольними Єфремову компаніями за втричі завищеними цінами, що спричинило тяжкі наслідки державі. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення — ч. 2 ст. 364 ККУ[31]. Затриманий 14 лютого 2015 року ГПУ з СБУ[2].
20 жовтня 2015 року ГПУ передала до суду обвинувальний акт проти Єфремова[32].
У березні ГПУ закрила провадження проти Єфремова, відкрите за підозрою в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі (ухвала Печерського районного суду в місті Києві від 24 березня 2016 року)[33]. 30 липня 2016 року Генеральна прокуратура України затримала Олександра Єфремова за підозрою в посяганні на територіальну цілісність України. Єфремов був затриманий в аеропорту «Бориспіль» при спробі вилетіти до Відня (Австрія), де проживає його син Ігор[34].
30 липня 2016 року був вдруге затриманий за дорученням нового генерального прокурора Юрія Луценка «за підозрою в зазіханні на територіальну цілісність і недоторканість України»[35]. 1 серпня Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт Єфремова на 2 місяці[36][37]. 10 серпня 2016 року Апеляційний суд Києва визнав законним і залишив чинним запобіжний захід у вигляді арешту для Олександра Єфремова[38]. 24 листопада 2016 року Печерський районний суд Києва продовжив арешт Олександра Єфремова до 22 січня 2017 року[39]. 14 квітня Старобільський районний суд Луганської області продовжив арешт до 12 червня 2017 року[40]
22 липня Київський апеляційний суд звільнив з-під варти Єфремова. Йому було змінено міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт[41].
18 вересня 2019 року Старобільський суд Луганської області скасував цілодобовий домашній арешт Єфремова.[42][43]
2022 року, після повномасштабного вторгнення РФ Єфремов утік до Москви через Словаччину[44][45].
22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента[51].
Захоплення: книги, коні, історія рідного краю.
Не володіє українською мовою, або свідомо її ігнорує.[52][53]
28 лютого 2014 уряди Австрії[54] й Швейцарії[55] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.
{{cite web}}
|publisher=
Біографії Україна Луганщина