PROFILBARU.COM

**Стівенсон 2-18**
	; Густе зіркове поле навколо зорі червоного надгіганта St2-18 (найяскравіша зоря на зображенні) як видно з астрономічної термографії 2MASS. Зображення було опубліковано в 2003 році.
Дані спостереження; Епоха J2000
Сузір’я	Щит
Пряме піднесення	18г 39х 02.3709с
Схилення	-06° 05′ 10.5357″
Видима зоряна величина (V)	Не видима
Характеристики
Спектральний клас	~M6
Показник кольору (B−V)	{{{b-v}}}
Показник кольору (U−B)	{{{u-b}}} ;
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: −3.045±0.511 мас/р ; Схил.: −5.950±0.480 мас/р
Паралакс (π)	−0.0081 ± 0.3120 мас
Відстань	18,900 св. р.; (5,800 пк)
Абсолютна зоряна; величина (MV)
Фізичні характеристики
Маса	За різними оцінками:; від 20 до 35 мас Сонця M☉
Радіус	2150 R☉
Світність	436 516 L☉
Ефективна температура	3200 K
Інші позначення
	Stephenson 2-18, Stephenson 2 DFK 1, RSGC2-18, 2MASS J18390238-0605106, IRAS 18363-0607
Посилання
SIMBAD	дані для Cl*+Stephenson+2+DFK+1

Координати: 18^г 39^м 02.3709^с, −-06° 05′ 10.5357″Стівенсон 2-18 (St2-18), також відома як Stephenson 2 DFK 1 або RSGC2-18 — червона надгігантська зоря в сузір'ї Щита. Розташована поблизу розсіяного скупчення Стівенсон 2^[en], яке перебуває приблизно за 6000 парсек (20 000 світлових років) від Землі, і вважається, що вона є однією з групи зір на подібній відстані. Це одна з найбільших зір і один із найяскравіших червоних надгігантів, із радіусом, приблизно у 2150 разів більшим від Сонця (R_☉).

Історія спостережень

Розсіяне скупчення Стівенсон 2 виявив американський астроном Чарльз Брюс Стівенсон в 1990 році в даних глибокої інфрачервоної термографії^[2]^[6]. Скупчення також відоме як RSGC2, одне із кількох масивних розсіяних скупчень у сузір'ї Щита, кожне з яких містить кілька червоних супергігантів^[7].

Найяскравіша зоря на ділянці скупчення отримала ідентифікатор 1 під час першого аналізу властивостей членів скупчення. Однак вона не вважалася членом Стівенсон 2 через віддалене розташування, аномально високу яскравість і дещо нетиповий власний рух^[2]. У подальшому дослідженні тій самій зорі надали номер 18 і приписали до віддаленої групи зір під назвою Стівенсон 2 SW. Передбачається, що вона знаходиться на подібній відстані до ядра скупчення. Позначення St2-18 (скорочення від Stephenson 2-18) часто застосовують для зорі, слідуючи нумерації з Дегучі (2010)^[5]. Щоб зменшити плутанину від використання одного номера для різних зір та різних номерів для однієї зорі, позначенням від Дейвіс (2007) часто додають префікс DFK або D^[7], наприклад Стівенсон 2 DFK 1^[8].

Фізичні властивості

.

Розрахунок болометричної світності шляхом встановлення спектрального розподілу енергії (СРЕ) дає зорі світність майже 440 000 L_☉, з ефективною температурою 3200 К, що відповідає дуже великому радіусу рівному 2150 сонячним радіусам (1,50 × 10⁹ км; 10 а. о.; 930 000 000 миль)^[a], який був би значно більшим і світлішим, ніж теоретичні моделі наймасивніших і найсвітліших червоних надгігантів (приблизно 1500 R_☉ і 320 000 L_☉ відповідно)^[5]^[9]. Інший, але застарілий розрахунок з 2010 року, який передбачав належність до скупчення Стівенсон 2, на рівні 5,5 радіуса Сонця, але на основі 12 і 25 потоків дає набагато нижчу й відносно скромну світність 90 000 L_☉. Новіший розрахунок, який засновано на інтеграції СЕД, виходить із відстані 5,8 кілопарсека і дає болометричну світність 630 000 L_☉, втім, автори сумніваються, що зоря насправді є членом скупчення, хоча й перебуває на такій же відстані^[b].

Див. також

R136a1 — одна з найбільш масивних і яскравих з відомих зір
Westerlund 1-26
NML Лебедя
WOH G64
HV 888
UY Щита

Примітки

↑ При застосуванні Закону Стефана — Больцмана з номінальною сонячною ефективною температурою 5,772 K:
${\sqrt {(5772/3200)^{4}*10^{5.64}}}=2149.58\ R\odot$
↑ Помилково згадана як RSGC1-F01.

Інтернет-ресурси

Порівняння найбільших об'єктів у Всесвіті

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Gaia collaboration (August 2018). Gaia Data Release 2. Astronomy & Astrophysics (Summary of the contents and survey properties). 616. A1. arXiv:1804.09365. Bibcode:2018A&A...616A...1G. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Gaia DR2 record at VizieR.
↑ ^а ^б ^в Davies, B.; Figer, D. F.; Kudritzki, R. P.; MacKenty, J.; Najarro, F.; Herrero, A. (2007). A Massive Cluster of Red Supergiants at the Base of the Scutum‐Crux Arm. The Astrophysical Journal. 671 (1): 781—801. arXiv:0708.0821. Bibcode:2007ApJ...671..781D. doi:10.1086/522224.
↑ Negueruela, I.; González-Fernández, C.; Dorda, R.; Marco, A.; Clark, J. S. (2013). The population of M-type supergiants in the starburst cluster Stephenson 2. Eas Publications Series. 60: 279. arXiv:1303.1837. Bibcode:2013EAS....60..279N. doi:10.1051/eas/1360032.
↑ ^а ^б Cutri, R. M.; Skrutskie, M. F.; Van Dyk, S.; Beichman, C. A.; Carpenter, J. M.; Chester, T.; Cambresy, L.; Evans, T.; Fowler, J.; Gizis, J.; Howard, E.; Huchra, J.; Jarrett, T.; Kopan, E. L.; Kirkpatrick, J. D.; Light, R. M.; Marsh, K. A.; McCallon, H.; Schneider, S.; Stiening, R.; Sykes, M.; Weinberg, M.; Wheaton, W. A.; Wheelock, S.; Zacarias, N. (2003). VizieR Online Data Catalog: 2MASS All-Sky Catalog of Point Sources (Cutri+ 2003). VizieR On-line Data Catalog: II/246. Originally Published in: 2003yCat.2246....0C. 2246: 0. Bibcode:2003yCat.2246....0C.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Fok, Thomas K. T; Nakashima, Jun-ichi; Yung, Bosco H. K; Hsia, Chih-Hao; Deguchi, Shuji (2012). Maser Observations of Westerlund 1 and Comprehensive Considerations on Maser Properties of Red Supergiants Associated with Massive Clusters. The Astrophysical Journal. 760 (1): 65. arXiv:1209.6427. Bibcode:2012ApJ...760...65F. doi:10.1088/0004-637X/760/1/65.
↑ Stephenson, C. B. (1990). A possible new and very remote galactic cluster. The Astronomical Journal. 99: 1867. Bibcode:1990AJ.....99.1867S. doi:10.1086/115464.
↑ ^а ^б Negueruela, I.; González-Fernández, C.; Marco, A.; Clark, J. S.; Martínez-Núñez, S. (2010). Another cluster of red supergiants close to RSGC1. Astronomy and Astrophysics. 513: A74. arXiv:1002.1823. Bibcode:2010A&A...513A..74N. doi:10.1051/0004-6361/200913373.
↑ Verheyen, L.; Messineo, M.; Menten, K. M. (2012). SiO maser emission from red supergiants across the Galaxy. I. Targets in massive star clusters. Astronomy & Astrophysics. 541: A36. arXiv:1203.4727. Bibcode:2012A&A...541A..36V. doi:10.1051/0004-6361/201118265.
↑ Emily M. Levesque; Philip Massey; K. A. G. Olsen; Bertrand Plez та ін. (August 2005). The Effective Temperature Scale of Galactic Red Supergiants: Cool, but Not As Cool As We Thought. The Astrophysical Journal. 628 (2): 973—985. arXiv:astro-ph/0504337. Bibcode:2005ApJ...628..973L. doi:10.1086/430901.