Зоряна система була відкрита 1976 року орбітальною рентгенівською астрономією Ariel V. Назва SS 433 походить від запису №433 у каталозі зір із потужними лініями емісії, укладеному 1977 року двома астрономами Західного резервного університету Кейза: Ніколасом Сандуліком (англ.Nicholas Sanduleak) та Сі. Брюсом Стефенсоном (англ.Bruce Stephenson); назва каталогу SS утворена першими літерами їхніх прізвищ[3].
Система також відома як V1343 Орла.
Центральний компактний об'єкт поглинає зорю-супутник, яка дуже швидко втрачає масу через акреційний диск, що сформувався довкола згаданого об'єкта. Маса об'єкту оцінюється до 16 мас Сонця, а маса акреційного диску — до трьох мас Сонця. Акреційний диск надзвичайно нагрівається у міру спірального спуску на компактний об'єкт, що спричиняє інтенсивне рентгенівське випромінювання та протилежні спрямовані джети з іонізованого водню (T≈104K[6]) вздовж його осі обертання, тобто, над та під площиною акреції. Речовина джетів викидається зі швидкістю 26 % швидкості світла[4], pp. 23–24; [7], p. 508.
Потужне рентгенівське випромінювання переробляється оптично товстим акреційним диском у випромінювання видимого діапазону. Профілі рухомих спектральних ліній мають складну та багатокомпонентну структуру, яка свідчить про те, що речовина в релятивістських струменях викидається окремими згустками[6].
Припускається, що зоря-донор мала масу, меншу за початкову масу головного компонента системи, а тому — триваліший період еволюції. Її маса оцінюється від 3[4], p. 25 до 30[8] мас Сонця.
Головний компонент системи та його супутник обертаються дуже близько один від одного (за космічними масштабами) — орбітальний період становить лише 13,08 дня[6][7], p. 510.
Дані спостережень
Джети з головного об'єкта системи спрямовані перпендикулярно до його акреційного диску. Джети і диск мають прецесію довкола осі, нахиленої на 79° до умовної лінії між Землею та SS 433. Кут між джетами та віссю становить близько 20°, а період прецесії — близько 162,5 днів[4]. Така прецесія означає, що інколи джети більше спрямовані на Землю, деколи менше, і це утворює сині та червоні зсуви Доплера у видимому спектрі, який спостерігається[7], p. 508. Крім того, прецесія означає, що джети утворюють у космосі конусоподібну поверхню, що розширюється[9]. Ці струмені потрапляють на газопилові хмари, які оточують залишок наднової W50, і надають їм витягнутої форми[10].
Спостереження 2004 року за допомогою Very Long Baseline Array протягом 42 послідовних днів надали нові дані та розуміння, що відбувається з джетами. Видається, що джети інколи невдовзі після утворення зіштовхуються з речовиною й стають яскравішими. Речовина, з якою зіштовхуються джети, час від часу замінюється новою, але не завжди, що спричиняє змінність у яскравішанні джетів[11][12].
На спектр SS 433 впливають не лише Доплерівський зсув, а й релятивістські ефекти: якщо відокремити вплив ефекту Доплера, наявний залишковий червоний зсув, який відповідає швидкості приблизно 12 000 км/с. Це не є фактичною швидкістю системи відносно Землі; це радше є наслідком релятивістського уповільнення часу, тобто нам здається, що частинки у джетах, які рухаються з релятивістською швидкістю, вібрують повільніше, ніж нерухомі, а тому їх випромінювання має додатковий червоний зсув (так само, наприклад, як годинники, які швидко рухаються у просторі, для нерухомого спостерігача йдуть повільніше)[7], p. 508.
↑INTEGRAL observations of SS433: Results of a coordinated campaign [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], A. M. Cherepashchuk, R. A. Sunyaev, S. N. Fabrika, K. A. Postnov, S. V. Molkov, E. A. Barsukova, E. A. Antokhina, T. R. Irsmambetova, I. E. Panchenko, E. V. Seifina, N. I. Shakura, A. N. Timokhin, I. F. Bikmaev, N. A. Sakhibullin, Z. Aslan, I. Khamitov, A. G. Pramsky, O. Sholukhova, Yu. N. Gnedin, A. A. Arkharov, and V. M. Larionov, Astronomy and Astrophysics437, #2 (July 2005), pp. 561–573.
