R (тип підводних човнів США)

ПЧ типу «R»
United States R-class submarine
R-12 (SS-89), R-15 (SS-92), R-13 (SS-90) і R-9 (SS-86) у Перл-Гарборі, 1921
Під прапором США США
Спуск на воду 1917—1919 рр (27 човнів)
Виведений зі складу флоту 1918—1931, 1941—1945
Сучасний статус утилізовані
Проєкт
Розробник проєкту Electric Boat, Lake Torpedo Boat
Основні характеристики
Швидкість (надводна) Серія 1: 13,5 вузла (25 км/год)

Серія 2: 14 вузлів (26 км/год)

Швидкість (підводна) Серія 1: 10 вузлів (19 км/год)

Серія 1: 11 вузлів (20 км/год)

Гранична глибина занурення 61 м
Екіпаж 30 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) Серія 1: 56,74 м

Серія 2: 53 м

Ширина корпусу найб. Серія 1: 5,51 м

Серія 2: 5,05 м

Середня осадка (по КВЛ) Серія 1: 4,39 м

Серія 2: 4,24 м

Озброєння
Артилерія 1х(3") 76-мм / 23 калібру
Торпедно-
мінне озброєння
Серія 1: 4 носових ТА калібру 21 дюйм — 533 мм, 8 торпед

Серія 1: 4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 8 торпед

Зображення на Вікісховищі

R (тип підводних човнів США) — 27 однотипних підводних човнів ВМС США. Ці човни були продовженням вдосконалення човнів типу «O». Несли службу у 1918—1945 рр. Ці човни були закладеними після вступу США в Першу світову війну, і були швидко побудовані, але жоден з них не був переданий флоту до закінчення цієї війни.

Конструкція

Серія 1: човни «R-1» і до «R-20», спроєктовані на Electric Boat і побудовані на Fore River Shipyard і Union Iron Works. Ці однокорпусні човни були структурно дуже схожі на попередні човнів типу «O» але були більші і, отже, з більш потужними для підтримки необхідної швидкості. Вперше в США ці підводні човни буле оснащені 21-дюймовим (533 мм) торпедними апаратами. Мали більш досконалу палубну гармату у 3" (76-мм) з стволом у 50 калібрів[1];

Серія 2: Човни «R-21» і до «R-27», котрі були трохи менші ніж човни першої серії, були спроєктовані і побудовані на Lake Torpedo Boat. Вони мали подвійний корпус, мали більш традиційні обводи корпусу на носі і на кормі, і зберегли на торпедних апаратах калібр у 18-дюймів (457 мм). Вони були оснащені тієї ж 3" (76-мм)/ 50 палубною гарматою як і човни першої серії.

На відміну від човнів першої серії, більшість з яких служила й у Другій світовій війні, їх списали 1930 року (виведені з флоту ще 1924 року), ймовірно, і через морально застаріле 18-дюймове торпедне озброєння.[1][2]

Історія

Човни першої серії були виведені з експлуатації в 1931 році, але були відновлені в 1940 році як навчальні судна на базі підводних човнів Нью-Лондоні, штат Коннектикут.

Три човни («R-3», «R-17», і «R-19») були передані Великій Британії, де були перейменовані в HMS P.511, HMS P.512, і HMS P.514 в 1941—1942 рр. «P.514» затонув 21 червня 1942 року при зіткненні з канадським тральщиком «Джорджіан».

«R-12» затонув 12 червня 1943 року в результаті нещасного випадку біля Кі-Вест, штат Флорида. У певний момент між двома світовими війнами човни були змінені для поліпшення рятувальної здатності в разі аварії.[2] Принаймні один човен цього типу можна коротко бачили в 1943 фільму Crash Dive, знятий на база підводних човнів в Нью-Лондоні.

Electric Boat, побудував чотири човни типу «R» для перуанський флоту (R-1 і до Р-4) після Першої світової війни з використанням матеріалів, зібраних зі списаних підводних човнів типу «S», вони були переобладнані в 1935—1936 і в 1955—1956 роках, й були перейменовані в «Islay», «Casma», «Pacocha», «Arica» в 1957 році. Були списані в 1960 році.

Представники

Серія 1 (Electric Boat)

Серія 2 (Lake Torpedo Boat)

Див. також

Примітки

  1. а б Gardiner, p. 130
  2. а б Pigboats.com R-boats page. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]

Література


Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!