Bombus humilis

? Джміль мінливий
Джміль мінливий (Bombus humilis)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Підтип: Шестиногі (Hexapoda) Клас: Комахи (Insecta) Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera) Надродина: Апоідеї (Apoidea) Родина: Бджолині (Apidae) Триба: Bombini Рід: Джміль (Bombus) Підрід: Thoracobombus Вид: Джміль мінливий
Біноміальна назва
Bombus humilis Illiger, 1806
Синоніми
Bombus solstitialis Panzer, 1806 Bombus tristis Seidl, 1838 Bombus helferanus Seidl, 1838 Megabombus humilis
Посилання
Вікісховище: Bombus humilis Віківиди: Bombus humilis EOL: 1065259 ITIS: 714925 NCBI: 65597

Джміль мінли́вий^[1][2] або джміль назе́мний^[2] (Bombus humilis) — довгохоботковий палеарктичний джміль.

Bombus humilis зовні схожий на Bombus muscorum. У B. humilis, на відміну від B. muscorum, є чорні волоски біля основи крили. Крім того, довжина волосків на грудях у B. humilis нерівномірніша^[3].

Омонімія вернакулярної назви

Джмелем мінливим називають два види роду Bombus:

• Bombus humilis^[1],^[2];
• Bombus soroeensis^[4].

Ареал

Bombus humilis зустрічається на більшій частині території Європи на захід від Росії, за винятком Ірландії та Ісландії. Цей вид зустрічається також у Туреччині^[5], на Тибетському плато, у північному Китаї, на сході та півдні Монголії та в деяких частинах Північної Кореї^[6]. У Великій Британії ареал цього виду обмежений узбережжям і крейдяними районами південної Англії^[7].

В Україні Bombus humilis поширений здебільшого у східній частині зони мішаних лісів, по всій зоні лісостепу і рідко трапляється в степовій зоні. Загалом, чисельність цього виду скрізь невисока, за винятком передгір'я та гір Криму. Цей вид також рідко трапляється в Карпатах на висоті до 1000 м над рівнем моря^[8].

Короткий опис імаго

B. humilis — це довгохоботковий джміль середнього розміру^[9]. Довжина самки-засновниці становить 16–18 мм, а довжина робочої особини — 10–15 мм^[10].

Груди здебільшого жовто-помаранчеві зверху й бежеві з боків, але можуть бути й темно-коричневими. Більша частина черевця теж бежева, хоча і з дещо смугастим ефектом. Як самки-засновниці, так і робочі особини зазвичай мають широку темно-коричневу смугу на верхній стороні черевця, біля переду, хоча в деяких робочих особин вона може бути відсутня^[11]. Кілька чорних волосків — може бути лише один або два — є на грудях біля основ крил^[12]. Самці схожі на самок-засновниць, але у них немає жала і вони мають довші вусики^[10].

Життєвий цикл колонії

Їхній льотний період триває приблизно з травня по вересень. Самка-засновниця виходить зі сплячки навесні і будує гніздо на поверхні землі, переважно серед пучків трави^[10]. Розмір гнізда досить малий, зазвичай воно містить менше 100 особин^[13].

• 
  Bombus humilis ssp. appeninus
• 

Оселище

B. humilis віддає перевагу величезним лукам^[13]. В Центральній Азії він є альпійським видом, який мешкає на висоті 3000–3900 м^[6]. До рослин, які він відвідує, належать Trifolium pratense (конюшина лучна), Centaurea (волошка) та Vicia (вика)^[13].

Загрози

Bombus humilis загрожує втрата оселищ через інтенсивне сільське господарство^[10]. Як зазначали Goulson, Hanley, Darvill, Ellis, and Knight, несприятливим фактором в північній частині його поширення (включно з Великою Британією) є те, що B. humilis, які мешкають біля краю їх широтного ареалу, недостатньо пристосовані до місцевих умов, а тому чутливі до змін оселища, особливо до втрати необроблених лугів^[9].

Посилання

1. Фауна України: охоронні категорії. Довідник [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.
2. Мороз О.Ю. Джмелі і джмелі зозулі (Hymenoptera, Apidae, Bombini) відділення Українського степового природного заповідника «Михайлівська цілина» та прилеглих територій // Вестник зоологии. — 2009. — № 22. — С. 27–39. Архівовано з джерела 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
3. Saunders, Patrick (2008). Bombus muscorum and Bombus humilis in the South West in 2008. Hymettus.
4. Червона книга України (2-е видання, 1994 р.). Джміль мінливий Bombus proteus Gerstaecker, 1869. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
5. Discover Life. Discover Life map of Bombus humilis. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 16 February 2009.
6. Paul Williams; Ya Tang; Jian Yao; Sydney Cameron (2008). The bumblebees of Sichuan (Hymenoptera: Apidae, Bombini) (PDF). Systematics and Biodiversity. 7 (2): 101—189. doi:10.1017/S1477200008002843. Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-28 у Wayback Machine.]
7. Less Common Species of Bumblebee. Bumblebee.org. Архів оригіналу за 1 травня 2010. Процитовано 16 February 2009.
8. Konovalova I. B. The Bumble Bees of Ukraine: Species Distribution and Floral Preferences // Psyche: A Journal of Entomology.- 2010. — Vol. 2010 (2009). — P. 44-54. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
9. D. Goulson; M. E. Hanley; B. Darvill; J. S. Ellis; M. E. Knight (2005). Causes of rarity in bumblebees (PDF). Biological Conservation. 122: 1—8. doi:10.1016/j.biocon.2004.06.017. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2011. [Архівовано 2011-10-04 у Wayback Machine.]
10. ARKive – Images of life on earth. Brown-banded carder bee. Архів оригіналу за 29 January 2010. Процитовано 16 February 2009. [Архівовано 2010-01-29 у Wayback Machine.]
11. Holmström, Göran (2007). Humlor - alla Sveriges arter (Bumble-bees - all the species of Sweden) (швед.). Östlings Bokförlag Symposion. с. 116—117. ISBN 978-91-7139-776-8.
12. Worcestershire Biological Record. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
13. BAP Newsletter Aug06 (pdf). BIODIVERSITY ACTION. Herefordshire Biodiversity Partnership. August 2006. с. 3. Процитовано 18 February 2009.^{[недоступне посилання з 01.07.2017]}

Портал «Біологія»