Під час Другої світової війни США і Британія уклали договір про авіабудівництво, згідно з яким США були відповідальні за виробництво транспортних і вантажних літаків для обох країн, що мало б дозволити Британії зосередитись на виробництві винищувачів і бомбардувальників. Не зважаючи на це, інженер компанії AvroРой Чадвік[en] вирішив почати дизайн ватажного літака на базі бомбардувальника Avro Lancaster під позначенням Avro 685. Попередній дизайн чотиримоторного дальнього транспортного літака був готовий вже в лютому 1942 року, і відрізнявся від попередника передусім фюзеляжем, який став зачно більшим і отримав квадратний переріз. Крила, хвіст, двигуни і шасі були повністю запозичені в «Ланкастера».
Після оцінки дизайну всередині компанії було вирішено продовжити розробку і створити прототип. Не зважаючи на завантаження військовими замовленнями, перший прототип був готовий менш ніж за пів року, і 5 липня 1942 року піднявся в повітря з аеропорту в Манчестері. Після цього літак було передано на оцінювання ВПС, де він продемонстрував відмінні характеристики, в результаті чого було зроблено замовлення на ще чотири літаки, два з двигунами Rolls-Royce Merlin XX і два з Bristol Hercules VI в різних конфігураціях. Згодом від ідеї використання різних двигунів відмовились і всі чотири літаки оснащувались двигунами Merlin. З третього літака, для компенсації зміщеного центра мас було додано третій кіль.[1]
Третій прототип «Йорка» (перший з потрійним кілем) отримав свою власну назву «Аскалон» (англ.Ascalon) і був надісланий 24-й ескадрильї в Нортхолді[en] в березні 1943 року. Цей літак був оснащений як конференц-зала і в основному використовувався для перевезень британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля і королівської родини. Пізніше схожі літаки були надані віцекоролю Індії Луїсу Маунтбеттену, прем'єр-міністру Південної Африки Яну Смутсу та іншим.
Масово на озброєння Королівських повітряних сил «Йорки» почали надходити тільки в 1945 році, коли ними повністю оснастили 511-у ескадрилью Транспортного командування. Загалом «Йорки» стояли на озброєння десяти ескадрилей, сім з яких взяли участь в Берлінському повітряному мості під час блокади міста в 1948-49 роках. Для потреб ВПС, включно з перевезенням високопосадовців, було виготовлено 208 літаків.
З цивільних операторів першими отримала нові літаки British Overseas Airways Corporation (BOAC). В квітні 1944 року вона отримала п'ять «Йорків» для використання на лініях Британія — Марокко — Єгипет. В серпні 1945 року компанія отримала ще 25 літаків, що зробило BOAC найбільшим цивільним оператором літака. Окрім BOAC, 12 «Йорків» були виготовлені для British South American Airways, п'ять — для Аргентинської компанії FAMA і два для Skyways Limited[en]. Пізніше, деякі військові літаки було продано іншим цивільним операторам.[1]
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
.svg){kind=small}
