В 15 км на південь від 49-ї паралелі пн.ш. лежить Париж, який є найбільшим містом, розташованим між 48-ю та 49-ю паралелями пн.ш. Міжнародний аеропорт Шарля де Голля лежить на цій паралелі.
На цій широті під час літнього сонцестояння сонце видно 16 годин 12 хвилин, а під час зимового сонцестояння — 8 годин 14 хвилин[2]. Ця широта також приблизно відповідає мінімальній широті, на якій астрономічні сутінки в день літнього сонцестояння можуть тривати всю ніч. На північ від 49-ї паралелі пн.ш. лежить трохи менше 1/8 поверхні Землі.
Європейські країни, що повністю лежать на північ від 49-тої паралелі північної широти
Список географічних об'єктів, що перетинає 49° пн. ш.
Починаючи з Гринвіцького меридіана та рухаючись на схід, 49-та паралель північної широти проходить через:
49-та паралель північної широти на озері Уотертон[en]: розчищена смуга землі проходить вздовж кордону Канади та США
У 1714 році Компанія Гудзонової затоки запропонувала провести західну частину кордону між землями Компанії та територією Франції по 49-й паралелі північної широти. Ще у 1813 році Велика Британія та Франція погодилися за Утрехтським миром розпочати переговори про встановлення кордону, однак переговори врешті провалилися[3].
Після купівлі Луїзіани Сполученими Штатами Америки в 1803 році було погоджено, що кордон між новими територіями США та Британською Північною Америкою проходитиме уздовж вододілу між басейнами річок Міссурі та Міссісіпі з одного боку та басейном Гудзонової затоки з іншого. Однак точно визначити розташування вододілу в регіоні Центральних рівнинПівнічної Америки було дуже важко. Британські та американські комітети, які зібралися після війни 1812 року для вирішення суперечки щодо кордону, визнали, що проведення геодезичних досліджень з метою визначити розташування вододілу викличе конфлікт, і домовилися про простіше розв'язання проблеми кордону: провести його по 49-й паралелі північної широти, що було зафіксовано в конвенції 1818 року[en]. Обидві сторони отримали або втратили певну територію за цією конвенцією, але США отримали більше, ніж втратили, зокрема забезпечили право власності на басейн Червоної річки. Конвенція 1818 року встановлювала кордон лише на відрізку між крайньою північно-західною точкою Лісового озера на сході та Скелястими горами на заході. На захід від Скелястих гір договір закріпив спільну окупацію Орегонського краю обома сторонами; на схід від Лісового озера було збережено кордон, встановлений Паризьким договором.
Попри те, що за результатами Конвенції 1818 року був встановлений кордон між США та великою Британією, жодна з країн контролювала території по свій бік кордону: ефективний контроль над цими землями все ще здійснювали корінні американці, передусім ассінібойни, лакота та чорноногі, а також канадські метиси. Протягом подальших десятиліть шляхом завоювань та договорів американці та канадці встановили контроль над територіями на заході. Серед індіанців 49-та паралель пн.ш. отримала назву "Лікувальна лінія" через її, здавалося б, магічну здатність перешкоджати перетину її солдатами США[4].
Хоча частина острова Ванкувер та частина Східної Канади[en] розташовані на південь від 49-ї паралелі пн.ш., а частини США (Аляска, Північно-Західний Кут[en]) розташовані на північ від неї, термін 49-та паралель іноді використовується як метонім для позначення всього американо-канадського кордону. Насправді більшість найбільш густонаселених регіонів Канади, в яких проживає понад 72 % населення цієї країни, розташовані на південь від 49-ї паралелі, включно з два найбільшими містами Канади — Торонто (43°42′ на північ) та Монреалем (45°30′ на північ). Федеральна столиця Оттава (45°25′ на північ) та столиці семи провінцій Канади (Онтаріо, Квебек, Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда, Нова Шотландія, Ньюфаундленд і Лабрадор та Британська Колумбія) також лежать на південь від 49-ї паралелі пн.ш.. Три провінції (Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда та Нова Шотландія) повністю розташовані на південь від паралелі, але переважна більшість території Канади лежить на північ від неї.
Геодезична зйомка 49-ї паралелі пн.ш. була проведена з використанням астрономічних методів, які не враховували незначні відхилення форми Землі від простого еліпсоїда або відхилення виска через різницю в земній масі. Геодезичні технології початку та середини XIX століття були обмеженими, але завдяки їм були отримані доволі точні результати. Однак у деяких місцях канадсько-американський кордон проходить на відстані кількох сотень метрів від географічної 49-ї паралелі, в середньому у 270 метрах південніше за неї. Лінія, по якій проходить кордон, коливається від 48°59′25″ пн.ш. (на 810 м південніше) до 49°0′10″ (на 590 м північніше) паралелі.
Північно-Західний Кут[en] — це єдина частина суміжних штатів США, яка лежить на північ від 49-ї паралелі пн.ш. Паризький договір передбачав, що кордон між США та Великою Британією проходитиме через крайню північно-західну точку Лісового озера, і це було збережено навіть після того, як угода 1818 року встановила кордон на захід від цієї точки по 49-й паралелі.
У той час, коли США та Велика Британія визнали 49-ту паралель пн. ш. як кордон, велика частина Північноамериканського континенту ще не була нанесена на карту. Після встановлення кордону британські геодезисти виявили, що мис Робертс лежить на південь від 49-ї паралелі. Британці вимагали, щоб Сполучені Штати поступилися територією Великій Британії, але США не зробили цього.
.svg){kind=small}
