Жертви радянських депортацій з окупованої Польщі в 1939–40 рр. після обробки органами НКВС були відправлені до в’язниці чи на заслання до Сибіру. [1]Нацистсько-радянський пакт від серпня 1939 р. [2][3] фактично закінчився 22 червня 1941 р., коли вермахт вторгся в СРСР. [4] Тоді відбулося звільнення багатьох тисяч колишніх громадян Польщі (включаючи українців та білорусів) із радянських ґулагів після підписання польсько-російської військової угоди 14 серпня 1941 р. Це дозволило створити польську армію на радянській землі. [5][6] Її першим командуючим був генерал Міхал Токаржевський, що 17 серпня розпочав формування цієї армії в радянському місті Тоцьке. Владислав Сікорський 4 серпня остаточно вибрав для очолення нової армії генерал-лейтенантаВладислава Андерса, щойно звільненого з Лубенської в'язниці в Москві. Проте не видав щодо цього ніяких наказів та не оголошував про призначення до 22 серпня.
Ця армія збільшувалась протягом наступних двох років і кількісно складала основну частину підрозділів та військ Польського другого корпусу.
Безпосередньо Польський другий корпус був створений у 1943 році з різних підрозділів, що воювали пліч-о-пліч з союзниками на всіх театрах війни. 3-я Карпатська стрілецька дивізія була сформована на Близькому Сході з менших польських підрозділів, що воювали в Єгипті та Тобруці, та польської армії на Сході, яка була евакуйована з Радянського Союзу через Перський коридор. Створення корпусу стало можливим на підставі Закону про союзницькі сили Великої Британії 1940 року, що дозволяв підрозділам уряду Польщі у вигнанні воювати в складі сил союзників на одному театрі війни. Однак британське Верховне командування ніколи не погоджувалось включити вислані польські ВПС до корпусу. У лютому 1944 року Польський корпус був переведений з Єгипту до Італії, де він став незалежною частиною восьмої армії Великої Британії під командуванням генерал-лейтенантасера Олівера Ліза. Протягом 1944–45 рр. Корпус з відзнакою бився в італійській кампанії, під час останньої битви під Монте-Кассіно в травні 1944 р., Битви за Анкону (бої на Готичній лінії у вересні 1944 р.) Та битви за Болнью під час останнього наступу на Італію в березні 1945 року.
Сержант Ерік Демінг, одягнений у сніговий камуфляж, знімає війська другого Корпусу, що повертаються з патруля. Висота 1210, на північ від Ріонеро.
У 1944 році другий Польський корпус налічував близько 50 000 солдатів. Протягом трьох наступних битв він зазнав значних втрат (на завершальному етапі битви при Монте-Кассіно навіть підрозділи підтримки були мобілізовані і використані в бою), і тому генералу Андерсу було запропоновано вивести свої частини. Однак, Радянський Союз розірвав дипломатичні відносини з польським урядом і це значило, що нові рекрути з СРСР прибувати не будуть. Андерс зрозумів, що тепер єдине джерело новобранців - у німецьких таборах для військовополонених та концтаборах.
До 1945 року до Корпусу додано нові підрозділи, що набрані зі звільнених військовополонених та поляків, примусово призваних до Вермахту .Це збільшило чисельність корпусу приблизно до 75 000 чоловік, 20 000 з яких були переведені до інших польських підрозділів, що воювали на Заході. Після війни підрозділи корпусу використовувались в Італії до 1946 р., після чого їх перевезли до Великої Британії та демобілізували. Загальний склад другого Польського корпусу в 1946 році становив 103 000. Більшість солдатів залишились у вигнанні та оселилися у Великій Британії. Весь час війни Корпус мав високу бойову репутацію, його високо оцінювали американські війська та війська Співдружності, з якими вони воювали пліч-о-пліч.
Воїни корпусу, що оселились у Великій Британії, перевозились з багатьох портів, включаючи Тулон, Франція.
Склад
У травні 1945 року корпус складався з 55 780 чоловіків та приблизно 1500 жінок, що працювали на допоміжних службах. Був також ведмідь-талісман на ім'я Войтек, якого офіційно зарахували в склад як рядового солдата, а згодом підвищили до капрала. Більшість корпусу складали громадяни Польщі, що були депортовані органами НКВС до радянськихґулагів під час анексії СРСР Східної Польщі у 1939 році. Після операції "Барбаросса" та угоди Сікорського-Майського багато з них були звільнені. Їм було дозволено вступити до польських збройних сил на Сході, що формувались на півдні Росії та Казахстану. З політичних причин Радянський Союз незабаром відмовився від створення на своїй території польської армії та зменшив норму поставок, в результаті чого генерал Владислав Андерс вивів свої війська до підконтрольної Британії Персії та Іраку. Звідти їх перевезли до підконтрольної Британії Палестини, де вони об’єднали зусилля з 3-ю Карпатською дивізією, до складу якої входили переважно польські солдати, яким вдалося втекти до Французького Лівану через Румунію та Угорщину після поразки Польщі в 1939 році.
Основна частина солдатів була зі східних воєводств довоєнної Польщі. Хоча більшість складали етнічні поляки, існували також інші національності, включаючи євреїв, білорусів та українців. Після переселення до Палестини багато єврейських солдатів дезертирували та розбіглись місцевістю. Однак Менахем Бегін - майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю і на той час солдат Другого корпусу, не заважаючи на заклики друзів дезертирувати, відмовився знімати форму, поки його офіційно не звільнили.
Biegański, Witold (1967). Krótki informator historyczny o Wojsku Polskim w latach II wojny światowej (Polish) . Т. Vol 5, Regularne jednostki Wojska Polskiego na Zachodzie. Warsaw: Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowe. ISBN9788311074194.
Błagowieszczański, Igor (1983). Artyleria w II wojnie światowej (Polish) . Warsaw: Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowej. ISBN9788311069091.
Davies, Norman (1982). God's playground, volume II. Columbia University Press. ISBN0-231-05352-5.
Dzikiewicz, Bronisław (1984). Z teodolitem pod Monte Cassino (Polish) . Warsaw: Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowej. ISBN9788311070431.
Frontczak, Kazimierz (1974). Siły Zbrojne Polski Ludowej. Przejście na stopę pokojową 1945–1947 (Polish) . Warsaw: Ministerstwa Obrony Narodowej. OCLC2848794.
Król, Wacław (1982). Polskie dywizjony lotnicze w Wielkiej Brytanii 1940–1945 (Polish) (вид. 2nd). Warsaw: Wydawn. Ministerstwa Obrony Narodowej. ISBN9788311067455.
Madeja, Witold (1984). The Polish 2nd Corps and the Italian Campaign (English) . Allentown, Pennsylvania 18103 USA: Game Publishing Company. OCLC8481892.
Majewski, Adam (1972). Wojna, ludzie i medycyna (Polish) . Lublin: Wydawn. Lubelski. OCLC4912032.
Odziemkowski, Janusz (1998). Służba Duszpasterska Wojska Polskiego 1914–1945 (Polish) . Warsaw: Bellona. ISBN9788311088146.
Paśnicki, Jan (1994). Podniebni artylerzyści. Polska Zbrojna (Polish) . (Article by former pilot of 663 DSA on the 50th anniversary of the unit and continue the tradition of the British 663 Squadron)
Polak, Michał (2005). Logistyczne zabezpieczenie działań 2 Korpusu Polskiego (grudzień 1944 – kwiecień 1945). Przegląd Historyczno-Wojskowy (Polish) . Warsaw (Nr 4 (209)).
Przemyski, Andrzej (1990). Ostatni komendant. Generał Leopold Okulicki (Polish) . Lublin: Wydawnictwo Lubelskie.
Roberts, Geoffrey (1989). The Unholy Alliance. Stalin's Pact with Hitler. Indiana University Press.
Sarner, Harvey (1997). General Anders and the Soldiers of the Second Polish Corps. Cathedral City, CA: Brunswick Press. ISBN1-888521-13-9.
Stefancic, David (2005). Armies in exile. Columbia University Press. ISBN0-88033-565-3.
Thornton, Martin (1 червня 1997). The Second Polish Corps, 1943–46: Were They a Functional Mixture of Soldiers, Refugees and Social Workers?. Journal of Slavic Military Studies. London: Frank Cass. 10 (2): 125—137. doi:10.1080/13518049708430294. ISSN1556-3006.
