Серійне виробництво тривало з 1943 по 1949 рік, була та досі перебуває на озброєнні армій багатьох країн світу, використовувалася практично у всіх значних війнах та збройних конфліктах середини та кінця XX століття.
Прийняття на озброєння в 1943 році мобільної і потужної гаубиці Д-1 підвищило можливості танкових і моторизованих частин Червоної армії з прориву заздалегідь і добре укріплених оборонних смуг і районів противника.
У 1941 році через низку причин було припинено серійне виробництво 152-мм гаубиць зразка 1938 року (М-10). На думку відомого російського історика М. М. Свірина, серед них:
дефіцит потужних тягачів, здатних ефективно здійснювати буксирування М-10;
висока металоємність та складність у виробництві лафета;
складність ремонту та обслуговування зброї;
зайнятість заводів № 9 та № 172 мобілізаційними завданнями з масового виробництва інших гармат — гаубиць М-30 та гаубиць-гармат МЛ-20, втрата заводу № 352 ; в результаті М-10 стало ніде випускати.
Однією з причин припинення виробництва М-10 могло стати також скасування в 1941 корпусної ланки в РККА (більшість стрілецьких корпусів було розформовано в серпні — вересні 1941) і, як наслідок, корпусної артилерії. Крім того, 152-мм гаубиці були виключені з дивізійної артилерії. У наслідок цих рішень 152-мм гаубиці в 1942 в СРСР не виробляли; таким чином, радянські війська втратили мобільні, але потужні гармати, особливо необхідні в артилерії корпусної ланки. Однак того ж року в СРСР почали знову формувати стрілецькі корпуси, і, відповідно, корпусний рівень організаційно-штатної структури артилерії було запроваджено повторно. Для корпусної артилерії гаубиця-гармата МЛ-20 не підходила через велику масу (тобто низьку мобільність і досить високу вартість), а дивізійна 122-мм гаубиця М-30 — через недостатню вогневу міць.
Тому наприкінці 1942 року КБ радянського конструктора Ф. Ф. Петрова (ОКБ-9) почало в ініціативному порядку проєктувати нову 152-мм гаубицю, що є накладенням ствольної групи 152-мм гаубиці зразка 1938 року (М-10) на лафет 122-мм гаубиці зразка 1938 року (М-30). Для пом'якшення відбою менш масивний проти гаубиці М-10 лафет довелося оснастити двокамерним дульним гальмом. Такий підхід дозволив створити легку, але потужну гаубицю з використанням вже освоєних у виробництві складових, що було важливо за умов воєнного часу.
На початку 1943 року Ф. Ф. Петров повідомив народного комісара озброєнь Д. Ф. Устинова про новий проєкт. 13 квітня 1943 Д. Ф. Устинов повідомив Ф. Ф. Петрову про рішення Державного комітету оборони (ДКО) про поставку 5 примірників нової гаубиці до 1 травня 1943 для полігонних випробувань. 5 травня дві гаубиці надійшли на випробування, які були завершені вже за два дні.
7 травня за результатами випробувань було підписано звіт, у якому зброю, після усунення низки несуттєвих недоліків, рекомендували до прийняття на озброєння. Постановою ДКО від 8 серпня 1943 року зброю було прийнято під офіційним найменуванням «152-мм гаубиця зр. 1943 р.». Серійне виробництво було розпочато через півтора місяці[3][4].
Виробництво
Серійний випуск гаубиць Д-1 розпочався наприкінці 1943 року. Їхнє виробництво велося виключно на заводі № 9 і тривало до 1949 року. Однак під час війни ця зброя не пішла у велику серію через крайню завантаженість заводу № 9 випуском 122-мм гаубиці М-30. Негативним наслідком цієї обставини для РСЧА став дефіцит потужних 152-мм гаубиць у корпусній артилерії[3].
Гаубиця Д-1 була дуже досконалою для свого часу зброєю. Ствол, майже ідентичний стволу гаубиці М-10, оснащувався двокамерним дульним гальмом ДТ-3. До основних конструктивних особливостей ствольної групи гаубиці Д-1 відносяться змінна довжина відкату, затвор поршневого типу, гідравлічне гальмо відкату та гідропневматичний накатник. Заряджання роздільне гільзове. Всього для зброї передбачалося 8 різних метальних зарядів.
Лафет зброї майже ідентичний із лафетом гаубиці М-30. Станини на гарматах перших серій були клепаними, потім їх почали зварювати. Гармати пізніх серій додатково оснащувалися котками для перекочування вручну. Всі гаубиці Д-1 комплектувалися сталевими колесами з гумовими пневматичними шинами, колісний хід мав підресорювання. Передка гармата не мала, транспортування здійснювалося виключно механічною тягою. Допустима швидкість перевезення зброї асфальтом або рівною ґрунтовою дорогою становила до 40 км/год, по бруківці — до 30 км/год, а по бездоріжжю — до 10 км/год. Для захисту розрахунку від куль і дрібних уламків гаубиця Д-1 мала щитове прикриття[3][4][5].
Організаційно-штатна структура
Гаубиці Д-1 призначалися для озброєння корпусної артилерії та частин резерву Верховного Головного Командування (РВГК). Організаційно-штатна структура стрілецьких корпусів у 1944 році включала артилерійські полки п'ятибатарейного складу (20 гармат), до складу яких і входили гаубиці Д-1 поряд з іншими 152 — мм гаубицями, 122-мм гарматами А-19 МЛ-20 та 107-мм гарматами зр. 1910/30 pp. У складі артилерії РВГК були гаубичні полки (48 гаубиць) та важкі гаубичні бригади (32 гаубиці). У свою чергу, полки та бригади могли об'єднуватися в артилерійські дивізії.[3]
Дослідні зразки на базі Д-1
За час виробництва конструкція зброї загалом значно не змінювалася. Однак на базі ствольної групи гаубиці Д-1 була спроба розробити її танковий варіант. Перехід Червоної армії до активних наступальних дій в середині 1943 року і велика потреба в мобільних засобах боротьби з ворожими зміцненнями несподівано реанімували концепцію " артилерійського " важкого танкаКВ з потужною гаубицею замість штатної 76-мм гармати — фактично воз. Ймовірно, причиною такого повороту подій було зняття з виробництва середніх штурмових гармат СУ-122 та відволікання СУ-152 на протитанкові потреби. Головний конструктор заводу № 9 Ф. Ф. Петров швидко розробив танковий варіант гаубиці Д-1 шляхом встановлення її на монтування 85-мм танкової гармати Д-5. Такий «гібрид» двох артилерійських систем отримав спочатку «сумісний» індекс Д-1-5, який пізніше перетворився на офіційне позначення Д-15. Було виготовлено одну дослідну зброю Д-15, яку відправили танкобудівникам до Челябінська, але відомостей про його монтаж у вежі танка КВ-85 немає. З іншого боку, вже в жовтні 1943 року очікувалися нові танки ІС-2, озброєні потужною 122-мм гарматою, і САУІСУ-152 на їх базі, тому потреба в спеціалізованому артилерійському танку відпала, проект установки Д-15 на шасі КВ був закритий.[6]
Проекти САУ, озброєних гаубицею Д-1
Оцінка проєкту
Гаубиця Д-1, як мінімум, не поступалася своїми характеристиками кращим світовим зразкам гармат такого класу. Вона цілком задовольняла вимогам РККА щодо мобільності, потужності та дальності стрілянини[7]. Широке поширення Д-1 країнами світу та її служба в національних арміях до кінця 80-х років служать цьому достатнім підтвердженням[8].
Номенклатура боєприпасів
Д-1 могла стріляти всім асортиментом 152-мм гаубичних снарядів, за винятком мортирної фугасної гранати 53-Ф-521, стрільба якої з гаубиць М-10, Д-1 і гаубиці-гармати МЛ-20 була категорично заборонена[9].
При встановленні підривника осколково-фугасної гаубичної гранати ОФ-530 на осколкову дію її уламки розлітаються на площі 2100 м²: 70 м по фронту і до 30 м у глибину. Якщо підривник встановлений на фугасну дію, то при вибуху гранати у ґрунті середньої щільності утворюється вирва діаметром 3,5 м та глибиною близько 1,2 м.[4]
Кумулятивний снаряд 53-БП-540 пробивав під кутом 90° — 250 мм, 60° — 220 мм, 30° — 120 мм; під час Другої Світової війни не застосовувався[3].
Бетонобійний снаряд 53-Г-530 з початковою швидкістю 457 м/с на першому заряді проникав у віддалену на 1 км залізобетонну стінку при попаданні по нормалі (остаточна швидкість 398 м/с) на 80 см і розривався всередині неї, забезпечуючи пробиття 11 см залізобетону[5].
Для стрільби з гаубиці передбачалося 8 видів метальних зарядів. Для осколкових, осколково-фугасних та бетонобійних снарядів призначалися 7 зарядів, що одержуються з повного заряду 54-Ж-536 послідовним видаленням рівноважних пучків пороху. Таким чином у порядку зменшення потужності виходили перший, другий, третій, четвертий, п'ятий і шостий заряди. Для стрілянини кумулятивним снарядом 53-БП-540 призначався спеціальний заряд[5].
До кінця 1950-х років з боєкомплекту гаубиці Д-1 було вилучено всі снаряди старих типів, і в ньому залишилися тільки осколкова граната 53-О-530, осколково-фугасна граната 53-ОФ-530, кумулятивний снаряд 5 бетонобійні снаряди 53-Г-530 та 53-Г-530Ш[5]
Гаубиці Д-1 активно використовувалися на завершальному етапі війни у 1944—1945 роках. Зброя використовувалося для стрільби з закритих позицій по окопаній та відкрито розташованій живій силі противника, його фортифікаціях і загородженнях, для контрбатарейної боротьби та знищення важливих об'єктів у ближньому ворожому тилу. Для ураження танків і самохідок противника при самообороні успішно використовувався бетонобійний снаряд. У артилеристів Д-1 здобула собі репутацію надійної та точної при стрільбі зброї[4].
Ще у вересні 2022 року стало відомо про плани озброїти цими гаубицями так звані 1-й та 2-й армійські корпуси збройних сил росії[19], а в першій половині жовтня 2022 року в інтернеті було поширено відео перевезення гаубиці Д-1 російськими військовими на території тимчасово окупованої Луганської області[20].
З відкритих джерел відомо, що начебто військові підрозділи регулярної російської армії вирішили залишити собі гаубиці Д-20, які щойно надійшли на озброєння так званих підрозділів «НМ ЛДНР», а підрозділам колаборантів передати іще старіші й архаїчніші Д-1[21].
На початку листопада 2022 року російський пропагандист поширив репортаж про використання цих гаубиць російськими військовими, проте жодних подробиць про реальний технічний стан, співвідношення характеристик з сучасними зразками артилерійського озброєння чи про досвід застосування у сучасних умовах повідомлено не було[22].
Оператори
Гаубиця Д-1 продавалася чи передавалася у велику кількість країн світу. Вона досі стоїть на озброєнні армій деяких країн СНД, а також збройних сил Китаю, Афганістану, Іраку, Угорщини, Мозамбіку, Сирії, В'єтнаму, Куби, Албанії та інших держав. Ще ширшим було поширення цієї гаубиці в недавньому минулому, коли вона була на озброєнні держав-учасниць організації Варшавського договору, наприклад Польщі. Зброя використовувалася в бойових діях в арабо-ізраїльських війнах, а також у конфліктах на території колишнього СРСР, зокрема з літа 2022 року ця гаубиця використовується російськими терористами "ДНР" та "ЛНР" у війні проти України.
Свирин М. Н. Броневой щит Сталина. История советского танка 1937—1943. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 448 с. — (Советские танки). — 4000 экз. — ISBN 5-699-16243-7.
Желтов И. Г., Павлов И. В., Павлов М. В., Солянкин А. Г. Советские средние самоходные артиллерийские установки 1941—1945 гг. — М. : Экспринт, 2005. — 48 с. — ISBN 5-94038-079-4.
Коломиец М. В. КВ. «Клим Ворошилов» — танк прорыва. — М. : Яуза, Эксмо, 2006. — 136 с.: ил. с. — ISBN 5-699-18754-5.
Авторский коллектив седьмого тома: Г. А. Куманев, А. В. Минаев (руководители авторского коллектива), П. И. Вещиков, М. В. Виниченко, Н. А. Гаража, В. А. Димов, Л. В. Забелин, В. А. Золотарев, А. В. Зотова, В. В. Изонов, А. В. Кирилов, Е. М. Малышева, А. В. Минаев, А. В. Немцов, Ф. И. Новоселов, В. В. Панов, Н. К. Петрова, А. И. Репинецкий, Б. У. Серазетдинов, В. Б. Симоненко, А. М. Соколов, А. В. Тимченко, Е. А. Федосов, В. С. Христофоров, И. Б. Шеремет, В. Д. Щукин. Отечественная война 1941–1945 годов. В 12 т. Т. 7. Экономика и оружие войны / ГЕНЕРАЛ АРМИИ С. К. ШОЙГУ. — М. : Кучково поле, 2013. — Т. 7. — 864 с. — ISBN 978-5-9950-0353-3.
↑В 30-х гг. правительством СССР были введены буквенные индексы для обозначения машиностроительных производств. Индекс «Д» был присвоен Уральскому заводу тяжёлого машиностроения (Уралмашзавод), поэтому изделия созданные на этом предприятии имели в названии индекс «Д» — Д-10, Д-30 и т. д.
↑Таблица поправок дальности для стрельбы фугасной мортирной гранатой Ф-521 из 152-мм гаубицы обр. 1909/30 г. — М. : Военное издательство Министерства вооружённых сил Союза ССР, 1946. — 3 с.
↑Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 18. Химические боеприпасы. Группа 13. Класс 1320. Боеприпасы и артиллерийские выстрелы калибром свыше 125-мм. 152-мм химический артиллерийский снаряд. — М. : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. Том 12. — С. 447. — ISBN 5-93799-023-4.
↑Фёдоров Л. А. Глава 8. Закат химической войны. Типы химических боеприпасов, которые имелись у Советской Армии к 1987 г. // Химическое вооружение — война с собственным народом (трагический российский опыт) в трёх томах. — М. : Лесная страна, 2009. — Т. 1. Долгий путь к химической войне. — С. 307—310. — ISBN 978-5-91505-013-5.
↑Широкорад А. Б. Самоходки // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 1996. — № 6 (6 вересня). — С. 10.
↑Лещинский Ю. М., Телегин Н. Н. и др. Справочник артиллерийских боеприпасов, подлежащих утилизации и уничтожению / Под общей редакцией Каллистова А. А. — "Nova". — ISBN 5-87265-001-9.
Della, Della, Cha-Cha-ChaAlbum studio karya Della ReeseDirilis1961Direkam15–23 Agustus 1960GenreCha-Cha-ChaDurasi29:56LabelRCA Victor LSP-2280ProduserO. B. Masingill Penilaian profesional Skor ulasan Sumber Nilai Allmusic [1] Tabel ini perlu dikembangkan menggunakan prosa. Lihat pedoman penggunaan untuk informasi lebih lanjut. Della, Della, Cha-Cha-Cha adalah album penyanyi dan aktris asal Amerika Serikat, Della Reese. Album ini dirilis pada tahun 1961. Daftar lagu # Judul Penul...
El Sistema de Cantón es el término utilizado para referirse al régimen regulatorio con el que el Imperio Chino controló su comercio con Occidente desde 1757 hasta el final de la Primera Guerra del Opio en 1842. Factorías de Cantón, alrededor de 1850Recibe este nombre debido a que el gobierno imperial chino forzaba a que todo el comercio con occidente se desarrollara en el puerto de la ciudad de Cantón (actual Guangzhou), en el sur del país. En chino el Sistema es conocido como el Yīk...
L’occupation des pays baltes est la période allant de 1940 à 1991 durant laquelle l'Estonie, la Lettonie et la Lituanie ont été occupées par l'Union des républiques socialistes soviétiques (URSS). L'occupation soviétique a débutée en 1940 par l'invasion militaire de ces trois états, la dissolution des institutions étatiques nationales et leur remplacement par une administration soviétique contre la volonté des populations locales. Présentée comme une adhésion volontaire à ...
العلاقات الأوزبكستانية الكيريباتية أوزبكستان كيريباتي أوزبكستان كيريباتي تعديل مصدري - تعديل العلاقات الأوزبكستانية الكيريباتية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين أوزبكستان وكيريباتي.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة و...
Fragmentation of Poland between the sons of Bolesław III in 1138: Seniorate Province of Władysław II. Silesian Province of Władysław II. Masovian Province of Bolesław IV. Greater Poland Province of Mieszko III. Sandomierz Province of Henry. Łęczyca Province of Salomea of Berg. Pomeranian vassals under the rule of Władysław II. The last will and testament of the Piast duke Bolesław III Wrymouth of Po...
American actor (1924–1989) For other people named Robert Webber, see Robert Webber (disambiguation). Robert WebberWebber in The Silencers trailer (1966)BornRobert Laman Webber[1](1924-10-14)October 14, 1924Santa Ana, CaliforniaDiedMay 19, 1989(1989-05-19) (aged 64)Malibu, CaliforniaOccupationActorYears active1950–1989 Robert Laman Webber (October 14, 1924 – May 19, 1989) was an American actor. He appeared in dozens of films and television series, roles that included Ju...
Логотип Blu-ray Disc. Blu-ray Disc (укр. блурей-диск)[1] або скорочено BD (від англ. blue ray — блакитний промінь і англ. disc — диск) — це чергове покоління формату оптичних дисків, що використовується для зберігання відео високої чіткості (з роздільною здатністю 1920х1080 точок) і д...
Mary Parker Follett معلومات شخصية الميلاد 3 September 1868ماساتشوست, الولايات المتحدة الوفاة 18 December 1933بوسطن سبب الوفاة سرطان الجنسية الولايات المتحدة الحياة العملية النوع غير خيال المواضيع إدارة and سياسة المدرسة الأم كلية رادكليفجامعة هارفارد المهنة خدمة اجتماعية turned management theo...
Armoiries d'Irlande du Nord Détails Adoption 1924 Usage Tombées en désuétude modifier Les armoiries de l'Irlande du Nord ont été octroyées au gouvernement d'Irlande du Nord en 1924. Ce gouvernement a été aboli en 1972 et les armoiries sont depuis tombées en désuétude. L'actuel Exécutif nord-irlandais n'utilise pas de blason. Histoire Après la partition de l'Irlande en 1920 et l'indépendance de l'État libre d'Irlande en 1922, un sceau et un drapeau sont dessinés pour l'I...
Women's Studio WorkshopFormation1974HeadquartersRosendale, New YorkWebsitewsworkshop.org Women's Studio Workshop (WSW) is a nonprofit visual arts studio and private press offering residencies and educational workshops, located in Rosendale, New York. The workshop was founded in 1974 by Ann Kalmbach, Tatana Kellner, Anita Wetzel, and Barbara Leoff Burge as an alternative space for female artists to create new work, gain artistic experience, and develop new skills. The studio operates throughou...
Мечеть шейха Мухаммеда аль-Барбаги, возраст которой составлял около 400 лет, была разрушена бульдозером[1] В период восстания в Бахрейне по распоряжению суннитского меньшинства, находящегося у власти в Бахрейне, было уничтожено 43[2][3] шиитских мечети и десятки ...
Skin-tight full-body garment For other uses, see Zentai (disambiguation). This article is missing information about origins in Japanese culture. Please expand the article to include this information. Further details may exist on the talk page. (March 2017) Four women in zentai A zentai suit (from Japanese ゼンタイ zentai) is a skin-tight garment that covers the entire body.[1] The word is a portmanteau of zenshin taitsu (Japanese: 全身タイツ, lit. 'full-bod...
اللجنة الأولمبية الوطنية المغربية تاريخ الإنشاء 1959 الرئيس فيصل العرايشي المقر الرباط اللجنة الأولمبية المغربية هي ممثل للمغرب لدى اللجنة الأولمبية الدولية، تأسست في عام 1959، ومعترف بها من قبل اللجنة الأولمبية الدولية في عام 1959.[1] وظيفة اللجنة تقديم وإعداد وتنفيذ مشار...
1983 film by Barbra Streisand YentlTheatrical release posterDirected byBarbra StreisandScreenplay by Barbra Streisand Jack Rosenthal Based onYentl The Yeshiva Boy by Isaac Bashevis SingerProduced by Barbra Streisand Larry DeWaay Rusty Lemorande John Davis Starring Barbra Streisand Mandy Patinkin Amy Irving CinematographyDavid WatkinEdited byTerry RawlingsMusic by Michel Legrand (music) Alan Bergman (lyrics) Marilyn Bergman (lyrics) Productioncompanies United Artists Barwood Films Ladbroke Ent...
46-story high-rise office building located in uptown Houston Texas San Felipe PlazaGeneral informationStatusCompletedArchitectural styleModernismLocation5847 San Felipe Street, Houston, TX 77057Construction started1982; 41 years ago (1982)Completed1984; 39 years ago (1984)OwnerSovereign PartnersHeight625 ft (191 m)Technical detailsStructural systemCurtain wallFloor count45Floor area959,466 sq ft (89,137.3 m2)Lifts/elevators32Design ...
Federal constituency in Perak, Malaysia Taiping (P060) Perak constituencyFederal constituencyLegislatureDewan RakyatMPWong Kah WohPHConstituency created1974First contested1974Last contested2022DemographicsPopulation (2020)[1]130,712Electors (2022)[2]121,566Area (km²)[3]118Pop. density (per km²)1,107.7 Taiping is a federal constituency in Larut, Matang and Selama District, Perak, Malaysia, that has been represented in the Dewan Rakyat since 1974. The federal constitue...
Fictional character created by Jeff Lindsay Fictional character Rita BennettDexter characterJulie Benz as Rita BennettFirst appearanceNovels: Darkly Dreaming Dexter Television: Dexter (episode 1.01)Last appearanceTelevision: My Bad (episode 5.01) Novels: Dexter's Final CutPortrayed byJulie BenzIn-universe informationOccupationHotel clerk Real estate agentFamilyGail Brandon (mother)SpouseJohn Ackerman (ex-husband) † Paul Bennett (ex-husband) † Dexter Morgan (widower)ChildrenAstor Bennett (...
Religious practice Fixed prayer times, praying at dedicated times during the day, are common practice in major world religions such as Judaism, Christianity, and Islam. Judaism Jews stop to pray Maariv (evening prayer) while at a Tel Aviv flea-market shop Jewish law requires Jews to pray thrice a day; the morning prayer is known as Shacharit, the afternoon prayer is known as Mincha, and the evening prayer is known as Maariv.[1] According to Jewish tradition, the prophet Abraham introd...