Д-10 — радянська нарізна танкова гармата, створена в період Другої світової війни.
Була створена в 1944 році, спершу її встановлювали на серійну самохідну артилерійську установку СУ-100 і низку дослідних зразків танків і САУ. Після війни встановлювали на танк Т-54/55 та низку його варіантів, а також в різних інших машинах щонайменше до 1978 року, що зробило її однією з наймасовіших танкових гармат в історії.
Модифікації
- ЗИФ-25 — казематна гармата 52—ПК—412
- Д-10С — протитанкова гармата 52—ПС—412, призначена для установки в САУ СУ-100 та СУ—101
- Д-10СУ — танкова гармата 52—ПС—412У, відрізняється від базового варіанту наявністю механізму врівноваження
- Д-10Т — танкова гармата 52—ПТ—412, призначена для установки в танк Т-54
- Д-10Т2 — танкова гармата 52—ПТ—412—2, оснащена механізмом врівноваження, призначена для установки в танк Т-54
- Д-10ТГ — танкова гармата 52—ПТ—412С, оснащена ежектором і одноплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в танк Т—54А
- Д-10Т2С — танкова гармата 52—ПТ—412Д, оснащена ежектором і двоплощинним стабілізатором озброєння, призначена для установки в танки Т—54Б та Т-55
- Д-33 — танкова гармата 2А48 и 2А48—1, полегшена на 600 кг, призначена для установки в Объект 685 та Объект 934
- Д-50/Д-10 — протитанкова гармата, призначена для установки в СПТГ СУ-100П
- М-63 — модифікація, призначена для установки в СПТГ СУ-100М
- Type 59 — китайська копія гармати Д—10Т для установки в танк Тип 59
Опис конструкції
Тактико-Технічна Характеристика
| Параметр
|
Значення
|
| Калібр, мм
|
100
|
| Довжина ствола, клб.
|
53.5
|
| Вага частини, що хитається, кг
|
2257
|
| Вага частин, що відкочуються, кг
|
1538
|
| Довжина звичайного відкочування, мм
|
550
|
| Довжина максимального відкочування, мм
|
650
|
| Заряджання
|
унітарне
|
| Балістика
|
100-мм морська гармата
|
| Швидкострільність за хв.
|
5-6
|
Машини, озброєні Д—10
Оцінка проекту
До кінця Другої світової війни 100 мм гармата Д—10С, яка встановлювалася на самохідних установках СУ—100 проявила себе як виключно потужна і ефективна зброя. Самохідна установка СУ—100 була здатна ефективно боротися майже з будь-якими типами наявних на той час серійних танків і самохідних установок. Її точність так само заслуговує на найвищу оцінку.
Після війни ця гармата в варіанті Д—10Т, Д—10ТГ і Д—10Т2С встановлювалося на середні танки серії Т—54 і Т—55 та деякий час зберігала перевагу над більшістю зарубіжних танкових гармат, поступаючись тільки англійської Ordnance QF 20 pounder. Після створення в Англії ще більш потужної 105 мм танкової гармати високої балістики L7 і організації її виробництва в інших країнах (в США цій гарматі привласнили індекс М68) радянські танки втратили свою перевагу у вогневій потужності, але продовжували становити серйозну небезпеку для танків ймовірного противника. Спроби радянського ВПК посилити вогневу міць вітчизняних танків призвели до створення 100 мм нарізної гармати Д-54ТС і 115 мм гладкоствольної гармати У-5ТС «Молот», а також нового танка Т-62.
Середні танки Т—54 і Т—55 випущені у величезній кількості продовжували (і продовжують) залишатися на озброєнні багатьох країн, але їх вогнева міць вже не відповідала вимогам часу. Після появи в 70—80—х роках 20—го століття на озброєнні розвинених країн основних бойових танків другого і третього післявоєнного покоління: Т-64, Т-72, Т-80, М1 «Абрамс», «Леопард 2», що володіють потужним комбінованим бронюванням, зробило 100 мм гармату серії Д—10Т малоефективною проти цих машин. Модернізація танків Т—55 проведена в 80—х роках підвищила можливості цієї гармати по боротьбі з сильно-броньованими цілями завдяки установці комплексу керованого озброєння 9К116 «Бастіон» та введенню в боєкомплект керованих ракет.
Танки Т—54 і Т—55, оснащені 100 мм гарматами серії Д—10Т, з 1990—х років і по сьогоднішній день все ще застосовуються в бойових діях, але, тим не менш, є вже безнадійно застарілими.
Література
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 46.
- 100-мм танковые пушки Д10-Т, Д10-ТГ, Д10-Т2С. Руководство службы. — Военное издательство Министерства обороны СССР, 1971. — 288 с.
