Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див.
Яницький.
Олекса́ндр Мико́лайович Яни́цький (26 травня 1871, Комаргород, нині село Томашпільського району Вінницької області — 9 квітня 1943) — український біофізик.
Біографія
Олександр Яницький родом із Комаргорода на Поділлі.
1895 року закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. 1904 і 1906 року працював у лабораторії Паризького університету, 1912 року — в лабораторії Кембриджського університету.
5 років учителював у реальній школі міста Новозибков Чернігівської губернії (нині Брянської області Росії).
6 років працював асистентом Київського політехнічного інституту.
5 років був учителем фізики в Колегії Ґалаґана.
Автор підручника практичних вправ із фізики.
За Першої світової війни Яницький був головним контролером рентгенівських кабінетів Південно-Західного фронту російської армії. Член Воєнно-промислового комітету Києва.[1]
В одному семестрі читав курс фізики в Київському українському народному університеті.
У 1919—1920 роках приват-доцент кафедри фізики українського університету в Кам'янці-Подільському (призначено 29 жовтня 1919 року).[2]
Від 1920 року Яницький на еміграції в Німеччині. Асистент Кайзер-Вільгельм інституту біофізики у Франкфурті над Майном.
Наукова діяльність
Наукові праці Яницького стосуються біологічної дії іонізованого повітря, радіоактивних речовин та рентгенівських променів.
Яницький — винахідник нового типу рентгенівської трубки.
Примітки
- ↑ Balinsky B. I. Memoir. — Global Print, 2009. — С. 21. (англ.)
- ↑ Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 429.
Джерела
