Щербінін Євдоким Олексійович

Щербінін Євдоким Олексійович
Губернатор Слобідсько-Української губернії
1765 — 1775
Попередник:	губернія створена
Наступник:	Дмитро Норов
Генерал-губернатор Харківського намісництва
1779 — 1782
Попередник:	Петро Рум'янцев-Задунайський
Наступник:	Василій Чертков
Генерал-губернатор Орловського намісництва
1778
Попередник:	намісництво створене
Наступник:	Микола Репнін
Генерал-губернатор Воронізького намісництва
1779 — 1782
Попередник:	Федір Апраксін
Наступник:	Василій Чертков
Генерал-губернатор Смоленського намісництва
1778 — 1779
Попередник:	Дмитрій Волков
Наступник:	Микола Репнін
Народження:	1728  Харків, Російська імперія
Смерть:	1783
Рід:	Щербініни
Шлюб:	Олександра Осипівна Барятинська[1]
Діти:	Андрій, Сергій, Олена, Катерина
Нагороди:

Євдоким Олексійович Щербінін (1728, Харків, Харківський полк — 1783) — державний діяч Російської імперії, перший губернатор Слобідсько-Української губернії (1765—1775), генерал-аншеф, сенатор, генерал-губернатор Харківського, Воронізького, Орловського, Смоленського намісництв. Дід російського поета Дениса Давидова.

Життєпис

Походив із російського роду Щербініних, що вів родовід від тверських бояр. Освіту здобув удома.

У 1762-1765 роках очолював Комісію про Слобідські полки, де безпосередньо від імені імператриці Катерини II керував процесом ліквідації козацьких полків Слобідської України та впровадженням на цих землях губернського поділу^[2].

Унаслідок ліквідації слобідських полків 18 січня 1765 року імператриця Катерина II видала указ про створення на їхньому місці Слобідсько-Української губернії. Першим губернатором цієї адміністративної одиниці було призначено Євдокима Щербініна^[3].

Керував зведенням фортець Дніпровської лінії.

Історик Дмитро Багалій пише, що Євдоким Щербінін домігся від білгородського єпископа Самуїла (Миславського) у 1769 році початку проповідей у харківських церквах. Губернатор писав єпископу^[4]:

П'ятий рік тече, як місто Харків стало губернським, одначе ж весь цей час у високоторжественні, господні, богородичні й храмові свята не чути було ні одного разу проповідницького голосу...

Оригінальний текст (рос.)

Пятый год течёт, как город Харьков сделан губернским, однако же все это время в высокоторжественные, господние, богородичные и храмовые праздники не слыхать было ни единожды проповеднического гласа…

На вимогу Щербініна єпископ Самуїл поділив Харківську протополію на Харківську та Валківську. Було налагоджено проведення проповідей на церковні свята у Харкові^[4].

Євдоким Щербінін зустрічався з українським філософом Григорієм Сковородою. Губернатор пропонував Сковороді зайнятися «поважною справою», а не «дрібницями», на що отримав відмову^[5][6].

Щербінін брав активну участь у дипломатичному оформленні перемоги Росії у війні проти Османської імперії 1768—1774 років. Розробляв та підписав у 1772 році від імені Російської імперії (разом з Василем Долгоруковим) Карасубазарський трактат, що закріплював незалежність Кримського ханства від Османської імперії^[7][8].

У 1775 році звільнений з посади губернатора Слобідської України. Замість Щербініна на посаду призначено Дмитра Норова.

У 1778 році був генерал-губернатором Орловського намісництва, 1778—1779 — Смоленського, 1779—1782 — Воронізького та Харківського намісництв.

На території Харківського намісництва був головним постачальником горілки до непривілейованих, тобто таких, що не мають права самостійно виготовляти напій, міст і сіл. У 1779—1783 роках щороку постачав у середньому по 1971 відро (по 12,3 літра) горілки за 64 копійки/відро в Чугуїв і 625 відер за 68 копійок/відро в Старий Салтів. За ці роки Щербінін продав усього 150 тисяч літрів горілки^[9][10].

Помер 1783 року.

Сім'я

Був одружений з Олександрою Осипівною Барятинською^[1]. У шлюбі народилися:

• сини:
  • Андрій — бригадир, у 1775 році одружився з дочкою подруги Катерини II Катерини Дашкової Анастасією;
  • Сергій — підпоручник гвардії Ізмайловського полку, смертельно поранений османською армією під Сілістрою 18 червня 1773 року.

• дочки:
  • Олена — дружина бригадира і дійсного статського радника Василія Давидова, мати поета Дениса Давидова;
  • Катерина — дружина бригадира Петра Бібікова.

Нагороди

• Орден Святої Анни I ступеня
• Орден Святого Олександра Невського^[11]

Вшанування пам'яті

Демонтовано 30 серпня 2022 року

20 серпня 2004 року в Харкові біля будівлі Харківської ОДА, на вулиці Сумській, 60, було відкрито пам'ятник Євдокимові Щербініну. 28 серпня 2022 року внаслідок обстрілу Харкова російськими військами в ході російського вторгнення в Україну пам'ятник був частково пошкоджений: від нього відірвало бюст Євдокима Щербініна^[12].

Примітки

1. Евдоким Алексеевич Щербинин р. 1728 ум. 1783 — Родовод. ru.rodovid.org. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 19 березня 2022.
2. Маслійчук В.Л. Щербінінська Комісія та скасування слобідських полків 1762 – 1764 рр (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
3. Полное собрание Законов Российской империи XVI, № 12342, 12344, 12356, 12357 и 12430. Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 17 березня 2022. [Архівовано 2007-12-15 у Wayback Machine.]
4. Багалей Д. И., Миллер Д. П. (1905). История города Харькова за 250 лет его существования ( с 1655-го по 1905-й год): Историческая монография. ‒ Т. 1: XVII‒XVIII века (PDF). Харків. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
5. Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів. Історична правда. Процитовано 6 вересня 2022.
6. У Харкові московити ракетним ударом знесли пам’ятник царському генералу, який винищував козацтво. fakty.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2022.
7. А. Р. Андреев. Князь Василий Михайлович Долгоруков-Крымский. Документальное жизнеописание. Историческая хроника XVIII века. Москва, 1997.
8. ред. кол. Г. Папакін (голова); за ред. Д. Гордієнка та В. Корнієнка, ред. (2016). Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qırımımız (PDF). — Вип. II: Збірка ста- тей за матеріалами Другої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 160-й річниці капітуляції Росії у Кримській війні 1853–1856 рр. К. с. 239. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2022.
9. Євдоким Олексійович Щербінін біографія, Сім'я, Увічнення пам'яті. www.people.su. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 березня 2022.
10. «Ведомости по Харьковскому наместничеству о нижеписанных материях», декабрь 1781. ч.5: «О подрядном вине в непривилегированные города и селения, и кто оному поставщики». // Описания Харьковского наместничества конца XVIII века: Описательно-статистические источники / АН УССР, Археологическая комиссия и др. / Составители: В.Пирко, А.Гуржий. Ред.: П. Сохань, В. Смолий и др. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0.
11. Yevdokim Shcherbinin. www.wikidata.org (англ.). Процитовано 17 березня 2022.
12. Рязанцева, Альона (29 серпня). Ракета РФ пошкодила пам'ятник діячу Російської імперії у Харкові. suspilne.media. Суспільне.