Шпак Анатолій Петрович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Анатолій Петрович Шпак
рос. Анатолий Петрович Шпак
Народився	12 травня 1949(1949-05-12) Невинномиськ, СРСР
Помер	29 червня 2011(2011-06-29) (62 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	фізик
Alma mater	Південний федеральний університет (1971)
Галузь	матеріалознавство
Заклад	Інститут металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Посада	директор Інституту металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	НАНУ Академія наук СРСР
Нагороди

Анатолій Петрович Шпак (рос. Анатолий Петрович Шпак; 12 травня 1949, Невинномиськ — 29 червня 2011, Київ) — український вчений у галузі фізики твердого тіла, фізичного матеріалознавства, доктор фізико-математичних наук, професор. Перший віце-президент, головний учений секретар Національної академії наук України, академік Національної академії наук України (з 14 квітня 1995 року)^[1], іноземний член Російської академії наук, іноземний член-кореспондент Австрійської академії наук в Секції математичних та природничих наук цієї академії (з 28 квітня 2006 року)^[2]. Директор Інституту металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України.

Біографія

Народився 12 травня 1949 року у місті Невинномиську Ставропольського краю (Росія). У 1971 році закінчив фізичний факультет Ростовського державного університету і того ж року розпочав трудову діяльність в Інституті металофізики АН УРСР в Києві.

Як зазначає у своїй книжці^[3], Ігор Шаров, Анатолій Петрович — відомий спеціаліст у галузі фізики твердого тіла, який зробив великий внесок у розвиток цілого ряду напрямів сучасного матеріалознавства. На основі результатів фундаментальних досліджень атомної та електронної будови низькорозмірних систем він розробив фізико-хімічні основи нового напряму — кластерного матеріалознавства. При цьому був широко використаний сучасний арсенал експериментальних методів: рентгенівська та рентгеноелектронна спектроскопія, електронна мікроскопія та електронографія, ЯМП, ЕПР, ЯГР, EXAFS-спектроскопія, високоінформативні методи структурного аналізу. Особливе місце в роботах Шпака та його учнів належить дослідженню принципово нового класу наноматеріалів — металевих кластерів. Розроблено спеціальну технологію отримання кластерів розміром 1-10 нм із плазмового стану в магнітному полі складної структури. Експериментально доведена можливість формування металевих кластерів із віссю симетрії п'ятого порядку, забороненою законами класичної кристалографії. В тонких плівках, сформованих з ікосаедричних кластерів, виявлені аномально високі магнітні та електрофізичні характеристики.

З 1985 року завідував лабораторією, з 1996 року — відділом спектроскопії поверхні твердого тіла, з 1998 року також завідував кафедрою прикладної фізики фізико-технічного факультету НТУУ «КПІ», з 2002 року очолив Інститут металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України^[4].

Могила Анатолія Шпака

Жив в Києві. Помер 29 червня 2011 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 42).

Наукова і громадська діяльність

Автор кількох сотень наукових робіт. На основі фундаментальних досліджень атомної та електронної структури низьковимірних систем Анатолієм Шпаком були розроблені фізико-хімічні основи нового наукового напрямку — кластерного матеріалознавства.

Був головним редактором наукових журналів «Металлофизика и новейшие технологии», «Успехи физики металлов» і збірника наукових праць «Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології»; членом редколегій низки наукових часописів, серед яких: «Вісник НАН України», «Доповіді НАН України», «Искусственный интеллект», «Наука та наукознавство», «Наукові вісті Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут“», «Фізика і хімія твердого тіла» та «Українського реферативного журналу „Джерело“»^[5].

Був членом багатьох міжнародних і національних наукових товариств, комісій, очолював відділення Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки.

Відзнаки

Заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки(1992^[6]; 2002^[7]).

Нагороджений українськими орденами князя Ярослава Мудрого IV та V ступенів, «За заслуги» III ступеня, а також російським орденом Дружби.

Джерела

• Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0

Примітки

1. Сайт Національної академії наук України
2. Сайт Російської академії наук
3. Вчені України: 100 видатних імен
4. Сайт Інституту металофізики НАН України [Архівовано 5 жовтня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
5. Сайт бібліотеки імені Вернадського
6. за роботу «Структура та властивості метастабільних аморфних і мікрокристалічних сплавів, одержаних надшвидким охолодженням розплаву, та їх використання у техніці»
7. за роботу «Ефекти колективізації станів та кореляції при дифракції і дифузному розсіянні, каналюванні та випромінюванні високоенергетичних квазічастинок у кристалах з дефектами»