Розташоване на березі Азовського моря, за 22 км від залізничної станції Маріуполь. Населення — 1411 осіб. Відстань до Новоазовська становить близько 22 км і проходить автошляхом E58.
Центральна садиба риболовецького колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС розташована у Широкиному. Капітана-бригадира К. М. Ясиненка нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Тут же міститься городня бригада колгоспу «Батьківщина» (центральна садиба розміщена у Лебединському).
До початку війни у Широкиному працювала школа, клуб, бібліотека. Було 4 магазини, пивний завод та меблевий цех[1]. Також була турбаза Донецького обкому профспілки працівників вугільної промисловості і піонерський табір «Маяк» Макіївського міськкому тієї ж профспілки.
Під час російсько-української війни на Сході України селище декілька разів переходило під контроль терористів ДНР та підрозділів Збройних сил України. В результаті запеклих боїв близько 60 % будівель в селищі виявились частково або повністю зруйнованими[2], а більшість мешканців покинули село. Станом на середину квітня 2015 року в Широкиному лишалося 40 жителів[3].
Бої за Широкине продовжувалися і після підписання мінських угод. 9 квітня 2015 речник Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Майкл Боцюрків закликав до демілітаризації Широкиного[4], 15 квітня аналогічна пропозиція була озвучена переговорною групою на чолі з експрезидентом Леонідом Кучмою[5] за умови обов'язкової присутности представників ОБСЄ. Натомість вже 17 квітня полк «Азов» висловився проти демілітаризації, мотивуючи протест тим, що «відведення українських військ та організація пункту з моніторингу припинення вогню у Широкиному означає втрату цієї української території навіть за умови присутності там місії ОБСЄ. А віддати Широкине — це добровільно відкрити ворота до Маріуполя»[6]. Проти демілітаризації виступили і мешканці Маріуполя. Зокрема у відкритій заяві ГО «Оборона Маріуполя» йшлося про те, що «На території Широкиного розташована стратегічна висота, яку захисники Маріуполя відбили в агресора, і на якій бойовики не повинні перебувати, згідно з Мінськими угодами. Раніше з цієї вогневої точки неодноразово вівся артилерійський обстріл нашого міста. Саме з позицій на лінії Широкине — Пікузи терористи „ДНР“ атакували житловий мікрорайон „Східний“ 24 січня поточного року».[7][8]
20 квітня 2015 року місія ОБСЄ запровадила цілодобовий контроль Широкиного[9], однак вже 27 квітня з'явилися повідомлення про обстріли місії ОБСЄ бойовиками ДНР[10][11]. Обстріли позицій українських військ здійснювалися терористами і наступні місяці. в тому числі із використанням крупнокаліберної артилерії[12]. Станом на початок червня 2015 року в селі лишилося всього близько 20 осіб постійного населення[13]. 30 червня 2015-го спостерігачі місії ОБСЄ на Донбасі констатували, що в Широкиному населення відсутнє[14].
Нова хвиля протестів проти демілітаризації Широкиного розпочалася 26 липня 2015, після того, як з Генштабу прийшла вказівка про виведення батальйону «Донбас» та полку «Азов» з Широкиного[15][16].
26 лютого 2016 року російські терористи залишили Широкине, українські війська не поспішають займати їхні позиції з огляду на тотальну замінованість колишнього населеного пункту.[17]
У 2022 році Широкине було знову окуповане російськими військами.
Утворення військово-цивільної адміністрації
Згідно з указом Президента України №-351 від 3 листопада 2017 року, у селі утворено військово-цивільну адміністрацію, яка тимчасово буде виконувати функції державного керівництва замість самоврядних органів[18].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1468 осіб, з яких 706 чоловіків та 762 жінки.[19]
.svg){kind=small}
