Чжан Їмоу

Чжан Їмоу
Народився	14 листопада 1951(1951-11-14) (73 роки) Сіань
Країна	КНР
Національність	КНР
Діяльність	режисер
Alma mater	Пекінська кіноакадемія^d
Знання мов	китайська[1][2]
Напрямок	Китайське кіно п’ятого покоління^d[3]
Magnum opus	Червоний гаолян, Raise the Red Lantern^d, Будинок літаючих кинджалів, 2008 Summer Olympics opening ceremony^d, Ju Dou^d, The Story of Qiu Ju^d, To Live^d, Not One Less^d, The Road Home^d і Happy Times^d
Посада	член комітету Народної політичної консультативної ради КНР^d
Нагороди	Азійська кінопремія за життєві досягнення^d (22 березня 2010) Golden Rooster Award for Best Director^d (1999) Golden Rooster Award for Best Director^d (2000) Golden Rooster Award for Best Director^d (2003) Golden Rooster Award for Best Actor^d (1988) Азійська премія культури Фукуока (2002) Ґран-прі Каннського кінофестивалю (1994) Срібний ведмідь — Гран-прі журі (2000) Срібний лев (1991) премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1993) премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1995) honorary doctor of the Yale University^d (23 травня 2010)
IMDb	ID 0955443
Медіафайли у Вікісховищі

Чжан Їмоу (张艺谋, 14 листопада 1951) — один з найвідоміших китайських режисерів.

Життєпис

Народився 14 листопада 1951 року в м. Сіань (провінція Шеньсі). Походив з родини прихильників Ґоміньдану. За те, що його старший брат служив в армії Чан Кайши, під час культурної революції Їмоу було виключено зі школи і відправлений «на перековування» до сільськогосподарської комуни. З 1968 до 1971 року він працював у сільському господарстві, з 1971 по 1978 рік — на текстильній фабриці.

У цей період Чжан Їмоу захоплювався малюванням і аматорської фотографією. У 18 років він став донором і 5 місяців здавав кров, щоб накопичити грошей і придбати свою першу камеру.

Коли у 1978 році відкрилася Пекінська кінокакадемія Чжан Їмоу було вже 27 років. Для здійснення своєї мрії йому довелося особисто звернутися до Міністерства культури КНР з проханням зробити виняток для людини, «яка втратлав 10 років через культурну революцію». Заяву, до якого був прикладений цілий портфель особистих фотографій, задовольнили, в результаті чого Чжан Їмоу став студентом і успішно закінчив академію у 1982 році.

У першому фільмі «Червоний ґаолян» за романом нобелівського лауреата Мо Яня, який мав успіх не тільки в Китаї, але й став одним з перших китайських фільмів, що отримав приз «Золотий ведмідь» на Берлінському кінофестивалі, Чжан Їмоу показав себе як видатний режисер. У Європі стрічки Чжана Їмоу завжди зустрічали із захопленням, так як в них він піднімав серйозні соціальні проблеми і вважався з цієї причини «дисидентом».

З тих пір у Чжана Їмоу з'явилося дуже багато різних нагород, але визнання широкої публіки йому принесли монументальні фільми-протиставлення на історичну тему «Герой» і «Дім літаючих кинджалів», що зібрали відповідно близько 177 й 90 млн доларів касових зборів по всьому світу. У цих фільмах режисер сповна продемонстрував неабияке вміння грати колірними відтінками, перетворюючи кожну сцену на витвір мистецтва. При цьому зовнішня естетика несе серйозну внутрішню, філософську або чуттєву, навантаження. А його останній фільм «Прокляття золотої квітки» зовсім потряс буйством фарб і встановив новий рекорд по внутрікітайскій зборів.

Саме Чжан Їмоу дав путівку у великий кінематограф двом найвідомішим китайським актрисам Ґун Лі і Чжан Цзиї — обидві вперше знялися в його стрічках, будучи студентками другого курсу Пекінської кіноакадемії.

У період підготовки до Олімпіади в Пекіні Чжан Їмоу був головним постановником церемоній відкриття і закриття Ігор, у зв'язку з чим тимчасово відклав роботу в кіно.

Фільмографія

• 1987 — Червоний гаолян
• 1989 — Операція «Пума»
• 1990 — Цзюй Доу
• 1991 — Піднімаючи червоний ліхтар
• 1992 — Історія Цу Цзю
• 1994 — Жити
• 1995 — Шанхайська тріада
• 1995 — Люм'єр і компанія
• 1997 — Зберігаючи незворушність
• 1999 — Дорога додому
• 1999 — Жодним менше
• 2000 — Щастя на годину
• 2002 — Герой
• 2004 — Будинок літаючих кинджалів
• 2005 — Шлях у тисячу миль
• 2006 — Прокляття золотої квітки
• 2007 — У кожного своє кіно — епізод «Вечір в кіно»
• 2009 — Жінка, гармата і локшина
• 2011 — Квіти війни
• 2014 — Повернення додому
• 2016 — Велика стіна
• 2019 — Одна секунда (Yi miao zhong)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
3. https://www.biografiasyvidas.com/biografia/z/zhang_yimou.htm

Джерела

• Fabrizio Colamartino, Marco Dalla Gassa: Il cinema di Zhang Yimou, Le Mani, Recco (Ge), 2003 ISBN 978-88-8012-244-9
• Gateward, Frances (editor): Zhang Yimou: Interviews (Conversations With Filmmakers) University Press of Mississippi, 2001. ISBN 1578062624.