Одинадцятирічного Сиріла (Тома Доре) залишив в дитячому будинку рідний батько (Жеремі Реньє), сказавши на прощання, що хлопчик недовго знаходитиметься в притулку, і пообіцявши, що неодмінно забере сина з собою з його тимчасового притулку, як тільки влаштує справи. Насправді татко зовсім не збирався заводити сім'ю, вирішивши для себе, що не може утримувати дитину. Він задумав почати нове життя, в якому для Сиріла нема місця. Разом з батьком зник і його подарунок синові — велосипед.
Хлопчик, який не підозрював про плани батька і думки не припускав, що той міг обдурити, з нетерпінням чекав його повернення. Коли очікування затягнулося надовго, Сиріл почав планувати, як вибратися з притулку та розшукати батька, а заразом і його двоколісний подарунок, який, як він припускав, був вкрадений.
Незабаром хлопець випадково познайомився з Самантою (Сесіль де Франс), яка працює в перукарні неподалік дитбудинку. Молода жінка щиро прив'язалася до Сиріла, вона брала його до себе на вихідні та навіть допомогла повернути велосипед. Незабаром Саманта всиновила Сиріла, але для того найважливіше на світі зустрітися з батьком.
Щоб роздобути грошей на поїздку та здійснити свою мрію, хлопчина навіть наважується вступити в одну з підліткових банд, якою керує місцевий наркодилер (Егон Ді Матео). Саманта, дізнавшись про заповітне бажання Сиріла, що штовхнуло його на такий відчайдушний вчинок, придумала, як допомогти йому. Дочекавшись вихідних, вона удвох з хлопчиком вирушає на пошуки його батька.
Ідея фільму виникла у братів Дарденнів у 2003 році, коли вони, перебуваючи в Японії, дізналися історію про залишеного в притулку хлопчика, який постійно залазив на дах і дивився на дорогу, щоб не прогавити повернення батька.
Фільм знімався в містечку Серен та інших місцях бельгійського регіону Льєж; увесь знімальний процес зайняв 55 днів — з серпня по жовтень 2010 року.[6] Це було вперше, коли брати Дарденн знімали фільм влітку.[6]