Халимо́нове (до 1924 — Лихошерстове) — село в Україні, у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Розташоване в східній частині району.
На півночі межує з селом Митченками, на заході з центром громади містом Бахмачем, на сході з Тулушкою, на півдні з Тиницею. До 2020 сільській раді підпорядковувалися села: Халимонове, Мовчинів, Глибоке, Вишневе, Стожків, Калинівка. Сільським головою був Олександр Євтушенко.
Перша згадка про село датована другою половиною XVIII століття. Відомо, що перші жителі села поселились на цій території в епоху останнього періоду Гетьманщини, з числа так званих «казенних» людей. Ці люди переселились на землю козацької старшини.
Існує легенда про назву села. А легенда така: один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, приїхавши із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово «улюблений» на грецькій мові «філомон». А в односельців це слово виходило «халимон», тому що звука «ф» тоді не було. Звідси і пішла назва села — «улюблене» тобто «халимон», а хто в ньому живе — халимонівці.
За іншою легендою — центральна вулиця села в XIX столітті називалась Ставковою, яка вела на Київ і якою в 1824 році проїздив російський поет О. С. Пушкін. Він дав гроші на будівництво місцевої школи. Тому, коли вона була побудована, дістала назву пушкінської. Пізніше вона стала церковно-приходською, а коли були створені Земства — земською.
До 1917 року село являло собою сукупність близько розташованих один від одного хуторів, що називались іменами перших поселенців чи поміщиків, що господарювали в них.
Це такі: Лихошерстів хутір, Хутір Стожків, хутір Мовчинів, хутір Якименків. У 1939 році хутір Якименків був розселений, так як жителі його переселилися в центр села Халимонове.
У грудні 1917 року була перша спроба встановити радянську окупацію.
У 1924 році голова сільської ради Г. М. Халимон запропонував районній комісії, яка приїхала перейменувати хутір Лихошерстова в хутір Халимонове за більшістю прізвищ селян, перейменувати й школу. Вона стала називатись Халимонівською семирічною школою.
На 1939 рік в селі проживало 967 чоловік.
З 9 вересня 1941 року по 9 вересня 1943 року село було зайняте німецькими військами. Під час війни господарство села було зруйноване, в тому числі й приміщення школи.
У 1959 році в селі був створений колгосп імені Ватутіна, а головою обрано В. М. Сіденка.
З часом назріла потреба в будівництві нового приміщення школи. Завдяки колишньому голові колгоспу В. М. Сіденку в 1990 році учні перейшли навчатися в нове приміщення школи. А у 90-х роках школі був наданий статус середньої.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бахмацької міської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР та спецпідрозділами радянської армії. Зокрема, у Національній книзі пам'яті містяться такі прізвища осіб (у тому числі дітей), замучених голодом радянською владою:
Жодна особа, причетна до організації Голодомору на території села, не понесла покарання. Через 8 років радянські війська, причетні до організації Голодомору, вибито з села німецькими військами. Восени 1943 вони повернулися до села, вдавшись до насильницької мобілізації молоді до діючих військ сталінської армії. 1947 — новий терор голодом, який не мав уже радикальних наслідків для села, але остаточно підірвав його демографічну базу.
На сьогоднішній час в селі знаходяться центральна садиба колгоспу імені Ватутіна, відділення зв'язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека.
Створений 1986, налічував 105 коней[4]. Тепер на іподромі проводяться змагання з футболу серед команд області.
У селі розташований зупинний пункт Хутір-Халимонове конотопського напрямку Південно-Західної залізниці.