У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фокус.
Заломлення світла лінзою. Головні фокуси позначені F. Паралельні промені збираються у фокусі, промені, що виходять з точки А збираються у точці А'
Фо́кус — точка, в якій збігаються світлові промені початково колімованого пучка після проходження оптичної системи або їхнє уявне продовження.
У загальному випадку довільної тривимірної оптичної системи паралельні промені збігаються не в одній точці, а на поверхнях, які називають каустиками. Проте у випадку оптичної системи із осьовою симетрією, можна вважати, що близькі до оптичної осі промені перетинаються в одній точці, яку й називають фокусом.
У наближенні геометричної оптики інтенсивність світла в фокусі нескінченно велика. У реальних оптичних системах інтенсивність світла велика, але скінчена, оскільки дуже близько до фокусу наближення геометричної оптики перестає працювати.
Для сферичної лінзи чи дзеркала існує поняття дійсного головного фокуса — точки, в якій збігаються промені колімованого пучка світла, що перед оптичною системою проходив паралельно оптичній осі.
У випадку розсіюючої лінзи говорять про уявний головний фокус, у якому збігаються уявні продовження променів, що розбігаються.
У найпростішому випадку, лінза має два фокуси — перед лінзою і за нею (відповідають двом можливим напрямкам проходження світла через лінзу). Якщо лінза симетрична, відстані від її центру до обох фокусів рівні[1].
Чим сильніше лінза заломлює промені, тим ближчим до неї буде фокус.
Дзеркало зазвичай має лише один фокус, оскільки світло може відбиватися лише з однієї сторони.
Колімовані пучки світла, що перед оптичною системою не були паралельними оптичній осі, фокусуються в інших точках, сукупність яких утворює поверхню, що називається фокальною площиною.
_main_focus.svg)
