Тент (фр.tente від лат.tenta — «натягнута»)[1] — тимчасовий дах, покрівля, що поєднує функції даху і примітивного намету.
Тент відомий зі старовини. Як тент використовували текстиль. Вимоги до тканини — бути достатньо міцною, захищати від спекотного сонця, дощу чи вітру. Тент можна комбінувати з дерев'яним чи металевими жердинами чи мотузками для розтягування і фіксації з використанням люверсів. Ткані тенти викоритовувавли в стародавніх Сирії і Єгипті, це були невеликі килими з мотузками.
На суднах знімні тенти використовують для захисту верхньої палуби від сонця і опадів. Залежно від місця встановлення бувають бакові, шканцеві, ютові. Палубні тенти складаються з парусинового полотнища, натягнутого за допомогою стійок і леєрів: у діаметральній площині встановлюється поздовжня балка на двох стійках, від якої до тентових стійок біля бортів йдуть поперечні бруски (або троси); стійки споряджені обушками, через які проходить леєр з талрепами. Дощові тенти мають нахил до бортів, тому для їх встановлення леєр протягають через нижні обушки бортових стійок[2][3] По краях основного полотнища тенту спускаються вертикальні полотнища — тентові пілки (поли).
У період промислової революції частку тентів (як різновид дахів) почали виготовляти індустріальними засобами і з нетканих матеріалів — скла, тонкого заліза, кольорових пластмас.
Текстильні тенти широко використовують туристи чи дачники в літній період. До переваг тентів відносяться невелика вага і здатність до транспортування на великі відстані, зручність в експлуатації.
.jpg)
_with_EU-trailer._25.25_meters.jpg)
