Тарковське шамхальство — феодальне володіння в населеній кумиками південно-східній частині сучасної Республіки Дагестан із центром Тарки, від річки Терек до південних кордонів Дагестану.
У Тарковському шамхальстві правила місцева гілка кумицьких правителів.
Найвідоміші правителі:
Будай I — загинув у бою з московським військом в Кабарді 1566 року.
Чопан-Шаухал (1571–1588) — брав активну участь у внутрішньоіранських міжусобицях, в останні роки життя був союзником Османської імперії.
Аділь-Герей I (1609–1614) — відзначився у війнах з Московським царством (особливо у битвах під Бойнаком 1594 та в долині Караман 1605), дотримувався проіранського політичного курсу.
Сурхай III (1641–1667) — проводив активну зовнішню політику, здобув перемоги над московськими військами у битвах на Герменчицькому полі та під Суюнч-Кала (Сунженський остріг) у 1651 та 1653 роках відповідно.
Будай II (1667–1692) відзначився у битвах з Іраном та Московським царством (надавав, зокрема, активну допомогу кримським ханам у їхніх війнах з Московією), відомий також покровительством козакам-старообрядцям, яких у Московії переслідували.
В результаті боротьби з Грузією та кабардинськими князями, а також частих походів московських військ проти шамхальства, до початку XVIII століття від великої держави залишилось тільки невелике володіння вздовж Каспійського моря (загальною площею до 3 тис. км²)
Список шамхалів XV–XIX століть
Шамхал Тарковський (Абу-Муслім, худ. Г. Г. Гагарін, 1845)
