PROFILBARU.COM

	Сімоне Індзагі
Особисті дані
Народження	5 квітня 1976 (48 років)
	П'яченца, Італія
Зріст	185 см
Вага	82 кг
Прізвисько	Альманах
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1992-1994	«П'яченца»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Сімоне Індзагі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Індзагі.

Сімоне Індзагі (італ. Simone Inzaghi, нар. 5 квітня 1976, П'яченца, Італія) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри став тренером.

Більшу частину ігрової кар'єри провів у «Лаціо», з яким виграв ряд національних трофеїв, а також Суперкубок УЄФА. Крім цього провів кілька матчів за національну збірну Італії.

У 2016—2021 був головним тренером ФК «Лаціо»,^[1] з червня 2021 — головний тренер міланського «Інтернаціонале».

Клубна кар'єра

Народився 5 квітня 1976 року в місті П'яченца. Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Не пробившись до основного складу, молодий форвард був відправлений в оренду в «Карпі»^[2], в якому провів один сезон, взявши участь у 9 матчах Серії С1. Наступний сезон Сімоне Індзагі провів також на правах оренди у клубі «Новара»^[2], який на той момент виступав в Серії С2. У цьому клубі Індзагі забив свій перший гол на дорослому рівні. Два наступних сезони Сімоне Індзагі провів в оренді у нижчолігових клубах «Лумеццане»^[2] і «Брешелло».

У 1998 році він повернувся в «П'яченцу», сезон 1998/99 видався для Індзагі дуже вдалим. Сімоне в 30 іграх зумів відзначитися 15 разів і привернув увагу провідних італійських клубів. В підсумку влітку 1999 року Сімоне Індзагі підписав контракт з римським «Лаціо»^[3], в якому майже одразу виграє свій перший трофей — Суперкубок УЄФА 1999 року^[4]. Загалом перший сезон у складі «орлів» Сімоне провів вдало: Індзагі забив 7 м'ячів у 22 матчах чемпіонату, а також 9 м'ячів в 11 матчах розіграшу Ліги чемпіонів (в тому числі і чотири голи в одній грі проти «Марселя», тим самим повторивши досягнення Марко ван Бастена^[5]). В сезоні 1999/00 Сімоне Індзагі у складі «Лаціо» став переможцем Серії А^[6], Кубка та Суперкубка Італії^[7]. У цьому ж сезоні Сімоне дебютував і в національній збірній Італії в матчі проти іспанців.

У наступні сезони Сімоне продовжував регулярно грати за римський клуб, проте не був головним голеадором команди^[8], тому вигравши 2004 року другий у кар'єрі Кубок Італії^[9], на початку 2005 року він був відправлений в оренду в «Сампдорію»^[10], але його від'їзд був не довгим, і вже наступний сезон він знову почав у складі «Лаціо». Правда, грати він став все менше: за 2 наступних роки він з'явився на полі у матчах Серії А лише 12 разів. Настав час змінити обстановку, і Сімоне перебрався в «Аталанту»^[11]. Індзагі намагався знову знайти свою гру, але це йому не вдалося: він з'являвся на полі в 19 іграх, але забитими голами не відзначився.

Влітку 2008 року Сімоне Індзагі знову повернувся в «Лаціо», незважаючи на те, що він не був в планах тренера Деліо Россі.^[12] У цьому сезоні він забив свій перший м'яч в чемпіонаті з вересня 2004 року у ворота «Лечче»^[13], вигравши знову з командою Кубок^[14] та Суперкубок Італії^[15]. В наступному сезоні 2009/10 він взагалі майже перестав виходити на поле і зігравши 17 січня 2010 року проти «Аталанти» останній матч за клуб^[16], 23 травня 2010 року Індзагі вирішив завершити футбольну кар'єру^[17]. Забивши в цілому 55 м'ячів, він став одинадцятим бомбардиром усіх часів в історії «Лаціо».^[13]

Виступи за збірні

1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 4 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

29 березня 2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії під керівництвом Діно Дзоффа в товариській грі з Іспанією (0:2). Сімоне вийшов на 60-й хвилині замість Стефано Фйоре, зігравши разом зі своїм старшим братом Філіппо^[18]^[19]. Згодом Сімоне зробив ще два виступи за збірну під керівництвом Джованні Трапаттоні, зігравши у товариських матчах Англією (1:0) 15 листопада того ж року^[20] і Румунією (2:0) 16 листопада 2003 року.^[21]

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри, Сімоне залишився в «Лаціо»^[22]^[23], де став працювати з юнацькими командами.^[24]

7 січня 2014 року призначений головним тренером молодіжного складу «Лаціо»^[25], з яким в тому ж сезоні виграв Кубок Італії Прімавери^[26], який молодіжка «орлів» до того не вигравала протягом 35 років.^[26] Того ж року виграв з командою і Суперкубок Прімавери, вперше в історії «Лаціо».^[27] У сезоні 2014/15 він повторив успіх у Кубку^[28], але програв Суперкубок «Торіно».^[29]

3 квітня 2016 року, після звільнення Стефано Піолі, Індзагі став виконувачем обов'язків тренера першої команди «Лаціо»^[30]. Через тиждень дебютував на тренерській лаві в матчі проти «Палермо» (3:0)^[31]. З 12 очками в 7 матчах він привів «б'янкоселесті» до восьмого місця у чемпіонаті^[32].

Перед сезоном 2016/17 тренером «Лаціо» був призначений Марсело Б'єлса. Однак, оскільки аргентинський спеціаліст залишив свою посаду через менш ніж тиждень після початку роботи, Індзагі був призначений головним тренером на постійній основі^[33]^[1]. З командою в першому повноцінному сезоні Індзагі зайняв 5 місце, кваліфікувавшись у Лігу Європи, хоча і програв фінал кубка Італії «Ювентусу» (0:2).^[34]

7 червня 2017 року він продовжив свій контракт до 2020 року^[35]. Після цього Сімоне взяв реванш у «Ювентуса», вигравши Суперкубок Італії (3:2), ставши першим тренером клубу, який виграв трофей і як гравець, і як тренер.

Сезон 2017–18 років розпочалася з високої ноти, оскільки Лаціо переміг «Ювентус» у Суперкубку Італії з результатом (3:2).^[36] Команда знову фінішувала п'ятою в Серії А, пропустивши кваліфікацію Ліги чемпіонів у останньому турі, після домашньої поразки «Мілану» з рахунком (2:3).^[37]

У сезоні 2018–19 команда здобула Кубок Італії з рахунком (2:0) над «Аталантою», завоювавши сьомий загальний титул і автоматично пройшовши кваліфікацію до групового етапу Ліги Європи УЄФА.^[38]

22 грудня 2019 року Індзагі здобув свій другий Суперкубок Італії з «Лаціо» після перемоги (3:1) над «Ювентусом».^[39]

На початку квітня 2021 року, команда на невизначений термін залишилася без головного тренера.^[40]

3 червня 2021 року очолив міланський «Інтернаціонале», замінивши на посаді його головного тренера Антоніо Конте.

Особисте життя

Симоне Індзагі є молодшим братом Філіппо Індзагі^[18]^[41], який також був футболістом та гравцем збірної Італії, а по завершенні кар'єри став футбольним тренером.

Сімоне має двох дітей: Томмазо (нар. 29 квітня 2001 року) у стосунках з Алессією Маркуцці^[it]^[42], з якою Сімоне згодом розійшовся) і Лоренцо (нар. 14 квітня 2013 року) у стосунках з Гайєю Лукаріелло^[43].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Клуб	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
Сезон	Клуб	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1993–94	«П'яченца»	A	0	0	КІ	0	0		-	-		-	-	0	0
1994–95	«П'яченца»	B	0	0	КІ	0	0		-	-		-	-	0	0
1994–95	«Карпі»	C1	9	0	КІ-C	?	?		-	-		-	-	9	0
1995–96	«Новара»	C2	23	4	КІ-C	?	?		-	-		-	-	23	4
1996–97	«Лумеццане»	C2	23	6	КІ-C	?	?		-	-		-	-	23	6
1997–98	«П'яченца»	A	0	0	КІ	1	0		-	-		-	-	1	0
1997–98	«Брешелло»	C1	21	10	КІ+КІ-C	?+?	0+?		-	-		-	-	21	10
1998–99	«П'яченца»	A	30	15	КІ	0	0		-	-		-	-	30	15
Усього за «П'яченцу»			30	15		1	0		-	-				31	15
1999–00	«Лаціо»	A	22	7	КІ	6	3	ЛЧ	11	9	СК	1	0	40	19
2000–01		A	13	4	КІ	1	0	ЛЧ	9	3	СІ	0	0	23	7
2001–02		A	20	5	КІ	2	1	ЛЧ	6	0		-	-	28	6
2002–03		A	18	4	КІ	3	1	КУЄФА	8	4		-	-	29	9
2003–04		A	24	6	КІ	4	1	ЛЧ	5	3		-	-	33	10
2004–05		A	12	1	КІ	1	0	КУЄФА	3	1	СІ	0	0	16	2
2004–05	«Сампдорія»	A	5	0	КІ	2	0		-	-		-	-	7	0
2005–06	«Лаціо»	A	7	0	КІ	2	1	Інт	0	0		-	-	9	1
2006–07	«Лаціо»	A	5	0	КІ	0	0		-	-		-	-	5	0
2007–08	«Аталанта»	A	19	0	КІ	0	0		-	-		-	-	19	0
2008–09	«Лаціо»	A	9	1	КІ	1	0		-	-		-	-	10	1
2009–10	«Лаціо»	A	3	0	КІ	0	0	ЛЄ	0	0	СІ	0	0	3	0
Усього за «Лаціо»			132	28		20	7		43	20		1	0	196	55
Усього за кар'єру			162	63		23	7		43	20		1	0	329	90

Статистика виступів за збірну

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
29-3-2000	Барселона	Іспанія	2 – 0	Італія	товариський матч	-	60'
15-11-2000	Турин	Італія	1 – 0	Англія	товариський матч	-	61'
16-11-2003	Анкона	Італія	2 – 0	Румунія	товариський матч	-	55'
Усього		Матчів	3		Голів	0

Тренерська статистика

Станом на 25 грудня 2023

Team	Nat.	From	To	Record
Team	Nat.	From	To	М	Пер	Н	П	ГЗ	ГП	Різ	Пер %
«Лаціо»		3 квітня 2016	27 травня 2021	251	134	45	72	463	325	+138	53,39
«Інтернаціонале»		1 липня 2021	донині	133	86	23	24	257	114	+143	64,66
Усього				384	220	68	96	720	439	—	57,29