Суперфосфат — найпоширеніше просте мінеральне фосфорне добриво. Добриво містить гіпс та інші домішки (фосфати заліза та алюмінію, кремнезем, сполуки фтору та ін.).
Отримують простий суперфосфат з фосфоритів, обробляючи їх сірчаною кислотою, за реакцією:
Для отримання подвійного суперфосфату фосфорит обробляють фосфорною кислотою, отриманою з апатиту або фосфориту та сірчаної кислоти. Відрізняється від простого суперфосфату невеликим вмістом гіпсу, тому є концентрованим добривом.
Суперфосфат застосовують на всіх ґрунтах як основне передпосівне, припосівне (краще гранульований суперфосфат) добрива та підживлення. Особливо ефективний на лужних та нейтральних ґрунтах. У кислому ґрунті фосфорна кислота добрива перетворюється на важкодоступні рослинам фосфати алюмінію та заліза. У цьому випадку дія суперфосфату підвищується при змішуванні його перед внесенням з борошном фосфоритним, вапняком, крейдою, перегноєм при застосуванні на вапняних полях (див. Вапнування грунтів).
До середини XIX століття в сільському господарстві в якості фосфорних добрив застосовувалися кісткове борошно, екскременти тварин і людини (в основному у вигляді гуано). Але запаси гуано швидко закінчувалися, а розчинність кісткового борошна була недостатня ефективного надходження фосфору в рослини. [1]
У 1840 році німецький вчений Юстус фон Лібіх продемонстрував, що ефективність кісткового борошна як добрива значно збільшувалася після обробки сірчаною кислотою. [1] В 1842 в Англії цей процес був запатентований, а продукт отримав назву «суперфосфат». У 1843 році розпочала роботу перша фабрика з перероблення кісткового борошна в Англії. У комерційне виробництво суперфосфату почалося 1852 року.
Пік споживання простого суперфосфату було досягнуто у 1940-х роках, після чого його почали сильно тіснити на ринку подвійний суперфосфат та амонійфосфати. [1]
В обложеному Ленінграді сумішшю суперфосфату (три частини) з водою (одна частина) обмазували дерев'яні конструкції горищ житлових будинків та об'єктів від запальних бомб.