Стінг (англ. Sting, справжнє ім'я — Ґо́рдон Ме́тью То́мас Са́мнер, англ. Gordon Matthew Thomas Sumner; нар. 2 жовтня 1951) — англійський рок-музикант і актор, лідер групи «The Police» у 1976–84 роках. З 1984 року виступає соло.
Свій псевдонім Стінг отримав у 1971 році, за чорно-жовтий смугастий светр, у якому з'явився на сцені (у перекладі з англійської мови, слово sting означає «жалити», у переносному значенні — «уражати»).
Сімнадцятикратний лавреат премії «Греммі», володар «Золотого глобуса», премії «Еммі» і чотирикратний номінант на премію «Оскар» в категорії найкраща пісня.
Народився 2 жовтня 1951 року в портовому місті Ньюкасл-апон-Тайн — великому індустріальному центрі на півночі Англії. Батько — Ернест Метью Самнер довгі роки працював монтажником у місцевій машинобудівній компанії. Пізніше він придбав невелику молочну крамницю. Мати — Одрі — працювала перукарем і медсестрою, проте мала класичну музичну освіту, вона й дала синові початкові навички гри на фортепіано. Стінгу пропонували серйозний курс навчання в музичній школі, але по-справжньому Стінга захоплювали джаз і гітара. Після вбогих заробітків дорожнього робітника й викладача музики в Стінга з'явилася можливість переїхати до Лондона і грати професійно. Його помітив американський барабанщик Стюарт Коупленд[en] і переконав його зайнятися рок-музикою.
Свій псевдонім Стінг отримав у 1971 році, коли на виступ з гуртом «Phoenix Jazz Men» у клубі Сандерленда, одягнув чорно-жовтий смугастий светр[2]:
— Стінг
В 1977 році ударник Стюарт Коупленд, гітарист Енді Самерс і Стінґ створили групу «The Police». Їхня пісня «Roxanne», написана в стилі рок-регі, була швидко підхоплена BBC і миттєво стала хітом.
Насправді сингл виявився настільки вдалим, що студія A&M миттєво випустила їхній перший альбом «Outlandos D'Amour». Услід за першим успіхом пішли альбоми «Regata De Blanc», «Zenyatta Mondatta» й «Ghost in the Machine». У кожному з альбомів був принаймні один хіт.
Випуск альбому «Synchronicity» в 1983 році та їх разючий сингл «Every Breath You Take» забезпечили їм своє місце в історії поп-музики. Після тріумфального світового турне Стінґ вирішив, що із групою досяг усього, що міг, і група розпалася на злеті своєї популярності.
Самостійна кар'єра Стінґа склалася не менш успішно. Його перший альбом з елементами джазу «Dream of the Blue Turtles» став платиновим. Альбом «Soul Cages» (1991), запис якого збігся із втратою батьків, і «Ten Summoner's Tales» (1993) представили Стінґа як зрілого композитора. В 1987 році після турне з Blue Turtles Стінґ записує альбом «Nothing Like The Sun» (назва була навіяна рядком із сонета Шекспіра). Альбом був записаний разом з Марсалісом і гітаристом The Police Енді Саммерсом, на альбомі також засвітилися такі зірки, як Ерік Клептон і Марк Нопфлер. Диск вийшов восени 1987 року й відразу ж потрапив на верхні щаблі хіт-парадів в усьому світі. Особливу популярність одержала пісня «They Dance Alone (Gueca Solo)», написана Стінґом на згадку про жертв репресій у Чилі. 1988 року музикант починає підтримувати діяльність організації «Amnesty International», а також піклується про долю бразильських лісів й індіанців, що мешкають там.
У 1991 році Стінґ випускає автобіографічний альбом «The Soul Cages», сингл із якого «All This Time» зайняв п'ятий рядок у найкращій сотні журналу Billboard. Він продовжує в тім же дусі з альбомом «Ten Summoner's Tales», що містив такі хіти, як «If I Ever Lose My Faith In You» й «Fields Of Gold». У листопаді 1993 року сингл «All For Love», записаний разом із Браяном Адамсом і Родом Стюартом і вийшов на саундтреці до фільму «Три мушкетери», очолив чарти США, а в грудні 1994 року він добирається до другого місця у Великій Британії. Збірник «Fields Of Gold» доводить, що Стінґ є одним із найталановитіших авторів другої британської «нової хвилі» (після 1977 року). Крім відомих хітів, в альбом також були включені дві нові пісні «When We Dance» та «This Cowboy Song». Влітку 1995 року Стінґ дає показання в суді проти свого бухгалтера, якого співак обвинувачує в крадіжці своїх доходів. У результаті розгляду бухгалтер Кіт Мур був засуджений до шести років тюремного ув'язнення. Альбом «Mercury Falling» виявився не таким гарним, як «Ten Summoner's Tales», але й цього було досить, щоб задовольнити шанувальників і заспокоїти пресу. Заголовний трек з його нового альбому «Brand New Day» довів, що Стінґ усе ще здатний випускати хіти. Пісня посіла 13-те місце в британських чартах. Альбом став успішним і в США, де досить довго протримався в чартах. Диск також одержав дві премії «Ґреммі». Набагато скромнішим став альбом співака «All This Time», що вийшов у трагічний для США день 11 вересня 2001 року. У записі цього живого альбому брали участь джазові музиканти Крістіан Макбрайд і Джейсон Ребелло, але навіть вони не змогли прикрасити тьмяний настрій альбому.
Події 11 вересня 2001 року глибоко вплинули на Стінґа — не тільки як на людину, але і як на артиста. «Мені довелося серйозно задуматися над тим, про що я, як музикант, повинен писати», — говорить він. — «Я не хотів прямо говорити про ситуацію, що виникла, однак зараз, коли я озираюсь на ті пісні, написані відтоді, всіх їх поєднує спільний настрій. Я думаю, що з людьми відбувається щось спільне, всі ми, незалежно від національності або віросповідання зв'язані прямо з однієї й тією ж енергією, що тримає разом наш світ». Назву цієї енергії Стінґ виніс у заголовок свого нового альбому — «Sacred Love» («Священна любов»). Записаний у першій половині 2003 року в Парижі, альбом несе на собі виразний відбиток світових подій, що відбувалися в той час. Тексти Стінґа торкаються війни, релігії, розуміння й нерозуміння, але основною темою, як можна припустити виходячи з назви альбому, була все-таки любов. Пісня «Send Your Love» із цього альбому принесла Стінґу чергову номінацію на «Ґреммі».
У квітні 2010 року Стінг закликав легалізувати вживання марихуани. На його думку, переслідування, утримання в тюрмах прихильників марихуани та взагалі — з цим легким наркотиком — безглузда та шкідлива для суспільства.[3].
У 1985 році Стінг написав пісню «Russians», основна тема якої — загроза використання ядерної зброї. 6 березня 2022 року під час російського вторгнення в Україну автор знову виконав її, адже, на його думку, нині пісня знову актуальна:
«Я рідко співав цю пісню за багато років з моменту її написання, тому що ніколи не думав, що вона знову буде актуальною. Але у світлі кривавого та жахливо хибного рішення однієї людини вторгнутися до мирного, незагрозливого сусіда, пісня знову стає закликом до людства. Для хоробрих українців, які борються проти жорстокої тиранії, а також багатьох росіян, які протестують проти цього обурення, попри загрозу арешту й ув’язнення — Ми, всі ми любимо своїх дітей. Зупиніть війну»[4][5].
Згодом співак заявив, що після перевипуску цього треку увесь прибуток передадуть волонтерському центру Help Ukraine Center, який збирає гуманітарну та медичну допомогу для українців[6]. Також в інтерв'ю виданню The Mirror Стінг сказав, що більше не виступатиме для російських олігархів: «Жоден [російський] олігарх у Британії, Росії чи будь-де не в тому становищі, щоби замовляти концерт, весілля чи вечірку. Ці дні минули»[7][8].
Зі своєю першою дружиною, ірландською актрисою Френсіс Томелті, Стінг познайомився 1974 року, на репетиції рок-мюзиклу «Рок Різдво» (Rock Nativity), у якому він брав участь з гуртом «The Police», а Френсіс грала роль Діви Марії. За два роки вони одружилися: 1 травня 1976 року, в католицькій каплиці Пресвятої Богородиці та Святого Освіна, в невеличкому містечку Тайнмут графства Тайн і Вір Північно-Східної Англії[9]. У Стінга і Френсіс Томелті народилося двоє дітей: син Джозеф (1976) і дочка Фускія Кетрін (1982).
Того ж року, коли народилася Фускія, Стінг залишив сім'ю[10], через роман із Труді Стайлер, англійською кіноактрисою та продюсеркою, яка, окрім того, була найкращою подругою дружини Стінга, Френсіс, і жила з ними по сусідству в Лондоні[11]. Офіційно Френсіс і Стінг розлучилися 1984 року, і ця подія набула широкого розголосу та осуду, не в останню чергу через те, що відбулася одночасно із розпадом «The Police», на злеті популярності гурту[11]. Розлучення було оформлене 19 березня 1984 року[12], а за два тижні до цього, 4 березня, у Мельбурні, «The Police» дав свій останній концерт[13].
Разом з тим, ще 19 січня 1984 року, в Стінга і Труді Стайлер народилася їх перша дитина — дочка Міккі. Одружилася пара 22 серпня 1992 року, в каплиці графства Вілтшир Південно-Західної Англії[14]. Окрім Міккі, вони мають ще трьох спільних дітей: синів Джейка (1985) і Джакомо (1995), дочку Елліот (1990). Труді Стайлер, як і Стінг, веде активну громадську та благодійну діяльність: зокрема, разом з чоловіком, є співзасновником Фонду захисту тропічних лісів, меценатом Фонду Елтона Джона «СНІД».
Діти Стінга пов'язали своє життя з мистецтвом:
Стінг неодноразово брав участь у благодійних концертах, які увійшли в історію світової музики.
У своєму доробку Стінг, як актор, має низку ролей у художніх картинах, телефільмах і серіалах. Також він озвучує мультфільми й знімається у документальному кіно.
Документальні фільми:
Стінг написав декілька книг про екологічні та соціальні проблеми людства, а також про власне життя і творчість. Крім того, він публікує свою поезію, збірки з текстами пісень та акордами, посібники з навчання гри на гітарі. Серед виданих книжок є одна і для дітей — «Історія ковчега Ноя», у якій Стінг подав свою інтерпретацію історії про всесвітній потоп.
Творчість Стінга відзначено низкою музичних та кінематографічних нагород — він є лавреатом премії «Золотий глобус», Brit Awards, нагороди «Греммі», премії «Еммі» та інших. На Алеї слави у Голлівуді є зірка музиканта[24], 2002 року він став членом Зали слави піснярів[25], а 2003 року — Зали слави рок-н-ролу[26].
Крім того, 2003 року Стінг був удостоєний звання Командора Ордена Британської імперії[27], 2007 року — Кавалера Ордена Мистецтв та літератури Франції[28], у 2014 році отримав Нагороду Кеннеді-центру за «Видатні досягнення в мистецтві»[29].