Від бл. 1775 р. був секретарем Кабінету короля і Постійної Ради. 17 серпня 1784 року призначений єпископом-помічником унійного митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Ясона Смогожевського й титулярним єпископомТегеї. 3 грудня1787 польський король надіслав пропозицію папі поставити єпископа Стефана Левинського, який на той час був єпископом-помічником Києва (1784–1791), коад'ютором єпископа Михайла Стадницького та адміністратором Луцької єпархії. Король просив, щоб прийняття монашого постригу не було обов'язковим, хоча чин василіян сильно на цьому наполягав. Папа дав дозвіл 9 грудня1787 року[2] (польські джерела подають дату номінації на єпископа-коад'ютора та адміністратора Луцько-Острозької дієцезії 13 лютого 1787 року, підтвердження (преконізацію) від папи на уряд коад'ютора отримав 22 січня 1788 року, а на ординарія луцького — 19 листопада 1798 року). 26 червня 1797 року призначений єпископом Луцьким і Острозьким.
↑Dorota Wereda, Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku. Siedlce–Lublin, 2013, s. 341.
↑Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 265.
↑Ciąg dalszy Kalendarzyka narodowego i obcego na rok ... 1792 czyli II część, z konstytycyami od roku 1788 dnia 6 października do roku 1791 dnia 23 grudnia przez daty oznaczonemi, s. 424.