Від вересня 2015 року ввійшло у склад Вишнівецької селищної громади. Розташоване на річціГоринь, на півдні району/
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади[1].
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки середнього та пізнього палеоліту, трипільської і черняхівської культур.
Перша писемна згадка — 1395 рік, коли було побудовано замок на території села Старий Вишнівець. Льохи та підземні ходи цього замку збереглись і донині.
Старий Вишнівець згадується в Акті від 9 липня 1463 року за яким брати князі Василь, Семен і Солтан «отчині і дідичі Збаразькі» поділили між собою князівське володіння. Зокрема, Солтану Несвіцькому надано два Бутини, Городок, Манів, Олексинець, два Вишнівці, села Караєвичі, Обарів і Тинне в Луцькому повіті та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині в Крем'янецькому повіті.
Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).
У 1494 році, після нападу татар, фортеця зруйнована, а населення забрали в полон. Незабаром фортецю відбудовано.
У 1738 році князь Михайло Сервацій Вишневецький збудував у Старому Вишнівці, на правому боці Горині, ансамбль костьолу Святого Станіслава із дзвіницею. Побудований він у стилі раннього класицизму.
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.
Від 2022 року у приміщенні школи діє волонтерський центр[2][3].
Населення
Станом на 2007 рік населення села становило — 1538 осіб.
