Список мурованих шатрових храмів Росії XVI—XVII століть
У цьому списку представлені архітектурні споруди, що відносяться до особливого типу храмового будівництва, поширеного на російських теренах у XVI—XVII ст. Тип шатрового храму зародився на початку XVI ст. Перші храми такого типу були побудовані іноземцями, і несуть в собі елементи тогочасної західноєвропейської архітектури, поєднані з рисами місцевого стилю давньоруської архітектури. У дореволюційні часи був навіть поширений термін «російська готика». Хоча церкви такого типу будувались не дуже часто, муроване шатрове будівництво було надзвичайно поширене та в значній мірі вплинуло на архітектурну традицію Росії. Окремі храми будувались навіть у XVIII ст. Церкви такого типу різноманітні за формами та зовнішнім оздобленням. Менш поширеним був тип шатрового храму-дзвіниці — «іже під дзвони».
Храмова шатрова архітектура була поширена майже виключно лише на великоросійських землях. На теренах тодішньої Гетьманщини цей стиль практично невідомий (окрім Варваринської церкви «під дзвони» у Китайгороді[1]). Малочисельні також і шатрові дзвіниці, типові на великоросійських теренах[а].
Храми такого типу будувались із конструктивним шатром (тобто відкритим у храмовий простір) або з декоративним (глухе шатро, поставлене на склепіння). Храми з конструктивним шатром будувались переважно в XVI столітті, з декоративним — головним чином у XVII. У 1650-ті рр. наказами патріарха Никона шатрове будівництво власне храмів було заборонено. І хоча після його падіння заборону скасували, масового зведення шатрових церков вже не було.
Список включає споруди як збережені до нашого часу, так і втрачені (повністю, або частково, якщо є інформація). Для кожної будівлі вказані назва (посвячення), місцерозташування, дата будівництва, примітки, фото. Список побудований за хронологічним принципом, частково збережені споруди позначені рожевим кольором. Повністю втрачені об'єкти виділені сірим кольором.
Список мурованих шатрових храмів
Об'єкти, що не збереглись у первісному вигляді або дійшли у зруйнованому стані
Об'єкти, що повністю втрачені
Пам'ятки XVI століття
Назва
Місцерозташування
Датування
Примітки
Фото
Покровська церква Александрівського Успенського монастиря
1508—1513 (В. В. Кавельмахер, С. В. Заграєвський), 1550-ті (О. І. Некрасов) або 1570-ті (А. Л. Баталов)[2] рр.
Згідно з сучасними дослідженнями, церква є найдавнішим шатровим храмом Росії[3]. Первісно вона називалась Троїцькою. Автор будівлі — найвірогідніше італієцьАлевіз Новий Фрязін (Алоїзій Ламберті да Монтаньяно). Збудована за наказом Василя III Івановича як один з храмів його літньої палацевої резиденції в Александровській Слободі. Первісно це був невеликий кубічний безабсидний трапезний храм, проте в другій половині XVII ст. були додані численні прибудови, в тому числі приділ[б] та шатровадзвіниця. На внутрішньої поверхні храмового шатра збереглись розписи 1570-х рр.
Раніше вважалась найдавнішим мурованим шатровим храмом. Збудована великим князем Василем III Івановичем. Архітектор — найвірогідніше італієць Петрок Малий (Петро Фрязин, П'єтро Франческо Аннібале)[5]. Це високий безабсидний храм на подклеті, оточений критими папертями з трьома крильцями[6]. Пам'ятка ЮНЕСКО.
Великий восьмигранний храм, первісно безабсидний. Побудований поміщиком С. І. Злобіним. Наприкінці XVII ст. прибудована двоповерхова паперть з двома малими одноабсидними хрестово-купольними приділами. ДзвіницяXIX ст. На початку XXI ст. в результаті бездарної «реставрації» до храму прибудована абсида, при чому була знищена частина східної стіни первісної церкви[7][8].
Побудована Іваном IV Васильовичем в часи Казанської війни. Кубічний триабсидний храм на підклеті. Прибудови 1719—1722 рр., в тому числі шатровадзвіниця, знищені за радянських часів.
Невеликий кубічний триабсидний храм. Не має рівня вісьмерику: шатро поставлене безпосередньо на верхи стін. У 1880-х рр. з заходу до храму була прибудована величезна двоповерхова трапезна дурної «псевдоросійської» архітектури[10][11].
Церква Олексія Митрополита Рязанського Солотчинського монастиря
Побудований Іваном IV Васильовичем. Первісно шатровий храм з приділами[13], через деякий час після побудови храмове шатро напіврозібрано, залишена частина перетворена на конусоподібний гранчастий бабинець. Пам'ятка ЮНЕСКО.
Церква Сергія Радонезького (Розп'ятська) Богоявленського монастиря в Кремлі
Збудована Іваном IV Васильовичем. Високий одноапсидний храм з прибудовами XVII ст. Церква, як і інші споруди Богоявленського монастиря, знищена наприкінці XVIII — на початку XIX ст. при побудові будинку старої Збройової палати.
Первісно це був великий п'ятишатровий храм, при чому шатрові бані стояли на єдиному високому спільному ярусі. Собор був збудований коштом удільного князя В. А. Старицького[14]. У середині XVIII ст. обвалились два бічні шатра. Остаточно храм розібраний в 1802 р.
Побудована в своїй вотчині відомим опричником А. Д. Басмановим[15]. Триабсидний храм, прикрашений різноформними кокошниками. На початку XIX ст. прибудовані трапезна та масивна класицистичнадзвіниця.
Побудована А. Д. Басмановим або Ф. А. Басмановим в часи їхнього воєводства в місті. Кубічний одноабсидний храм з пізнішою дзвіницею. У 1902 р. розібрана та зведена заново, цей новороб зруйнований за радянських часів.
Церква Усікновення голови Івана Предтечі на Дівочому полі.
Високий, первісно безабсидний храм. У XIX ст. сильно спотворений: прибудована абсида, первісне храмове шатро розібране та збудоване знову з викривленнями, прибудована нова [дзвіниця]. За радянських часів верхи храму розібрані[16]. Від древнього храму залишилась лише коробка стін.
Церква типу «іже під дзвони». Розбудована Іваном IV Васильовичем із стовпоподібного храму 1508—1513 рр[17]. Наприкінці XVII ст. прибудовані т.зв. «Марфіни палати» — двоповерхова споруда-темниця.
Високий білокам'яний триабсидний храм з двома малими хрестово-купольними одноабсидними приділами. Побудована найвірогідніше Іваном IV Васильовичем (за іншими даними — Борисом Годуновим)[18]. Над кубічною основою храму розташовані 12 малих бань, церква рясно прикрашена ярусами кокошників. Низька паперть та псевдоготична дзвіниця прибудовані в 1830—1838 рр.
В об'єм нової церкви увійшли частини малого безстовпного храму-попередника 1520-х рр. Високий одноабсидний трапезний храм з численними прибудовами XVI—XVII ст[19]. Пам'ятка ЮНЕСКО.
Побудована Іваном IV Васильовичем. Кубічний безабсидний храм з трапезною палатою. У середині XVIII ст. дуже перебудований, шатро розібране[20]. Фактично від древнього храму залишилась лише коробка стін четверику.
Побудована Д. І. Годуновим в своїй вотчині. Білокам'яна церква з цегляним шатром. Два первісних малих хрестово-купольних приділи знищені та зведені заново на початку XIX ст. Дзвіниця — кінця XIX ст.
Побудована, разом із іншими монастирськими спорудами, майстром Ф.C.Конем на кошти Бориса Годунова. Сильно зруйнована гітлеровцями в 1943 р., нині відбудована, проте в дуже спотвореному вигляді.
Побудована в своїй вотчині Д. І. Годуновим. Кубічний триабсидний храм на підклеті, з чотирма ярусами різноформних закомар та кокошників. З трьох боків церква оточена папертю з двома малими купольними приділами. Невелика шатровадзвіниця — 1770-х рр.
Високий храм на підклеті, заввишки 74 м. Побудований Борисом Годуновим у своїй заміській резиденції[28]. Знищена, як і інші споруди Борисова Городка, в 1802 р.
Кубічний триабсидний храм. Наприкінці XVII ст. додані південний хрестово-купольний приділ та шатровадзвіниця над притвором. Храм сильно постраждав від пожежі 1812 р., у 1817 р. був зламаний.
Побудований майстрами Л. С. Семеновим-Возоуліним та А.Константиновим[30] на фундаментах храмів XIII—XIV ст. Кубічний триабсидний храм з масивною шатровоюдзвіницею1620-х рр. (остання дещо перероблена ззовні у XVIII ст.). Малий приділ 1670-х рр. перебудовувався, знищений в радянські часи.
Собор Олексія Чоловіка Божого Олексіївського монастиря в Чертольє
Побудований на замовлення царя Михайла Романова майстрами А.Константиновим та Т.Шарутіновим. Двошатровий храм, трапезна та шатровадзвіниця прибудовані у другій половині XVII ст. Собор знищений в 1838 р[31].
Побудована князем Дмитром Пожарським в своїй вотчині. Двоповерховий триабсидний храм з малими банями по кутам кубічного четверику. Два малих хрестово-купольних приділа та паперть прибудовані наприкінці XVII ст., невелика класицистичнадзвіниця — XIX ст[33].
Трьохсвятительська церква Антонієва Сійського монастиря
Церква типу «іже під дзвони». Висока церква-дзвіниця з двоповерховою папертю. Верхні яруси та шатро були знищені за радянських часів, потім відтворені.
Церква Мартиніана Білозерського Ферапонтова монастиря
Побудована патриархом Йосифом. Майстри — А.Константинов та Л. М. Ушаков[37]. Одноабсидний храм з двома одноабсидними шатровими приділами. Галереї пізні, шатровадзвіниця зламана та зведена заново в 1860 р.
Побудована в своїй вотчині Ф. І. Шереметєвим. Невідомий майстер кола А.Константинова. Двоповерховий одноабсидний храм, в 1650-ті рр. додані двоповерхові галереї з трьома малими купольними приділами. Бароковадзвіниця прибудована в 1734 р.
Трьохшатровий храм із прямокутною вівтарною частиною. До притвору примикала шатровадзвіниця. Знищений в 1811 р., новий собор побудований в стилі класицизм.
Двошатровий храм з трапезною та шатровою дзвіницею. Храм знищений окрім дзвіниці в 1791 р. та зведений заново у формах класицизму. Нова церква знесена в 1934 р[39].
Успенська церква Печерського Вознесенського монастиря
Невеликий домовий одноабсидний храм на підклеті, із трипролітною дзвіницею "псковського" типу. Частина комплексу палат роду Наришкіних. Церква розібрана у 1818 р., у 1870-ті рр. відтворена у гіпотетичних первісних формах. Знесена разом із перебудованим палацем наприкінці 1920-х рр.
Входоєрусалимський собор Іоанно-Предтечинського монастиря
Собор оригінальної архітектури збудовано зодчим А.Мокєєвим на замовлення патріарха Нікона, добудовувався за царя Федіра III. Власне шатрова частина була не церквою, а «двором церковним» над каплицею «Гробу Господнього». Шатро впало в 1723 р. Храм відбудований І. Ф. Мичуриним в 1732—1738 рр. (верхній ярус з шатром відтворений з дерева в 1756—1761 рр. К. І. Бланком, за проектом Ф.-Б. Растреллі (1754 р.)). Храм зруйнований гітлерівцями в 1941 р., нині він повільно відновлюється.
Залишились руїни. Це була трьохшатрова церква з трапезною та масивною шатровоюдзвіницею[51]. Храм був поруйнований за радянських часів, верхи його обвалились в 2007 р[52].
Церква Захарія та Єлизавети Олександрово-Свирського монастиря
Кубічна церква типу «іже під дзвони». У XIX ст. дуже перебудована: заново зведені вівтарна та трапезна частини. Шатро знищене під час бойових дій в 1941 р., не відтворене.
Побудована князями Прозоровськими. Тип «іже під дзвони». Зальна трапезна церква з гранчастим вівтарем та високою шатровоюдзвіницею над основним об'ємом[55].
Церква Олексія Митрополита Спасо-Преображенського монастиря
Має риси наришкінського бароко. Надбрамний храм "іже під дзвони". Одноабсидний четверик основного об'єму увінчаний стовпоподібною дзвіницею з двоярусним шатром[56].
У XVIII ст. відомі лише поодинокі випадки будівництва шатрових храмів в архаїчному стилі допетровської архітектури.
Тип «іже під дзвони». Побудована купцем І. А. Міхляєвим. Високий триярусний одноабсидний храм на підклеті, з численними прибудовами, в тому числі двоповерховими палатами. Приділ в стилі «вісьмерик на четверику» — 1766 р[58].
Тип «іже під дзвони». Кубічний двухабсидний храм з масивною шатровоюдзвіницею над основним об'ємом. Побудована в своєму маєтку офіцером П. Є. Семеновим.
Також відомі дуже нечисленні шатрові храми-приділи. Це тип малих несамостійних храмів-прибудов при великих багатопрестольних парафіяльних або монастирських церквах.
Шатрові придільні храми
Назва
Місцерозташування
Датування
Примітки
Фото
Приділ Авраамія Ростовського при Богоявленському соборі Авраамієвського монастиря
Північний двухшатровий двухабсидний приділ. За радянських часів бані основного храму та шатри приділу були знищені. Первісний вигляд досі не відтворено.
Приділ Павла Обнорського при Троїцькому соборі Павло-Обнорського монастиря
Південний одношатровий одноабсидний приділ при трапезній палаті храму. У радянські часи бані церкви та шатро приділу були зруйновані, потім відтворені.
Приділ Миколи Чудотворця при церкві Дмитра Солунського
б. ^Так називається додатковий, менший за розмірами православний храм із престолом, який прибудований до основної церкви або вписаний у її обсяг. У ньому також є вівтар із іконостасом. Може називатися боковий вівтар
↑Ильин М. И. 1) О первоначальном виде собора Соловецкого монастыря // Советская Археология. 1976. № 1. С. 146—152; 2) Русское шатровое зодчество. Памятники середины XVI века. М., 1980. С. 100—102.