Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слунь
Слунь (хорв.Slunj) — місто в Хорватії, в Карловацькій жупанії. Населення — 1 776 осіб у самім місті й 6 096 осіб в адміністративному районі із центром у Слуні (2001). 87 % населення — хорвати, 9,4 % — серби.
Слунь розташоване в гористому регіоні за 30 кілометрів на північ від національного парку Плитвицькі озера і за 15 км на захід від кордону з Боснією і Герцеговиною. Через місто протікає річка Корана, у межах міста в неї впадає невелика річка Слунчиця (Слушниця). Через Слунь проходить важлива автодорога Карловац — Книн.
Околиці міста дуже мальовничі. Там багато водоспадів на Слунчиці й Корані, що привертають увагу туристів. Відомий австрійський письменник Гайміто фон Додерер в 1963 році випустив у світ роман «Слунські водоспади» (нім.Die Wasserfälle von Slunj). Крім того, відомою визначною пам'яткою міста є стародавні водяні млини, багато з яких побудовано ще у 18 столітті.
Демографія
За переписом 2001 року, налічувалося 6096 мешканців.
[2].
Хорвати: 5305 (87,02 %)
Серби: 575 (9,43 %)
Інші: 216 (3,55 %)
Перед тим як Хорватія стала незалежною, сербів було більше. Тоді етнічний склад був таким:
Уперше Слунь згадано в 12 столітті під назвою «Словін град» (хорв.Slovin grad). В XV сторіччі тут споруджено фортецю родини Франкопанів. Поряд із нею в той же час заклали францисканський монастир. В 16 столітті Слунь розорила турецька навала, а згодом він став одним із укріплених постів Військового кордону, особливої області, яку Габсбурги створили для захисту від турків. Наприкінці 17 століття Слунь цілковито перебудували, і це планування збереглося до наших днів.
Під час війни за незалежність Хорватії історичному центру міста завдано значного збитку. Відбудовчі роботи тривали кілька років після закінчення війни.