Ситни́к (Juncus) — рід рослин родини ситникових, однорічних або багаторічних трав'яних рослин, у останніх кореневище коротке або подовжене, що утворює дернинки, або повзуче з циліндричними стеблами і піхвовими листками. Суцвіття розгалужене, рідше головчасте. Ростуть від берегів морів до вершин гір, трапляються переважно у вогких місцях, на луках, по берегах водойм.
Слово «ситник», походить, ймовірно, від праслов'янського *sitъ, *sita — варіанта слова *sětь («мотузка»). Назва пов'язана з тим, що стебла цієї рослини використовувалися для плетіння. Споріднене з литовськими sietas, saitas («мотузка», «прив'язь»), sieti («зв'язувати»), латиськими siet, saistit («в'язати», «прив'язувати»). Інша етимологічна версія пов'язує «ситник» зі словом «сито», наводячи за приклад давньоісландське sef («ситник», «оситняк») та давньоанглійське sife («сито»). У такому випадку виникнення назви пов'язують з пористою структурою рослини[1].
Рід нараховує приблизно 330 видів[2].
На території України зростає приблизно 30 видів[3][4][5]: