Остання картина Пазоліні, що вийшла на екрани у 1976 році, вже після смерті режисера, в рівних частках складається з садомазохізму, фашизму і насилля. Картина була першою частиною незавершеної «Трилогії смерті». Шокуючими сексуальними тортурами, жахливими звірствами і жорстокістю, фільм викликав величезний скандал не лише в Італії, але й у всій Європі.
Частина перша. Переддень пекла. Магістрат, банкір, герцог і монсеньйор — головні герої, які не мають власних імен, проголосивши гасло «Добре все те, що надмірно», одружуються на доньках одне одного. Після цього вони наказують фашистам викрасти і доставити на закриту віллу групу ретельно відібраних юнаків і дівчат. Полоненим розповідають правила гри, що заснована на гомосексуальних зляганнях та на всіляких сексуальних збоченнях і групових оргіях (зокрема, фільм містить сцени садизму та поїдання екскрементів). Вілла знаходиться під охороною. Крім того, на віллі живуть чотири повії середного віку. О 6-й годині всі збираються в залі, де повії розповідають різні історії. Після вечері починаються оргії. За гетеросексуальні відносини покладено позбавлення кінцівок, за релігійні посилання — смерть.
Частина друга. Коло маній. Під мелодійне піаніно перша повія розповідає про те, як вона у ранньому дитинстві була спокушена педофілом. Розповіді старої повії розпалюють хтивість панів, які негайно вигадують все нові і нові способи приниження своїх бранців.
Частина третя. Коло лайна. Третя частина цілком присвячена самим крайнім напрямкам фетишизму — копрофілію і копрофагії. Друга повія розповідає про сексуальні збочення, пов'язані з екскрементами. Герцог випорожнюється в кімнаті та змушує одну з дівчат з'їсти екскременти. Суддя «одружується» на юнакові. На весільній вечері також подаються екскременти, які їдять всі.
Частина четверта. Коло крові. Дізнавшись про численні порушення серед полонених, четверо панів піддають їх тортурам. Вони ставляться до бранців як до предметів, цілком виключаючи будь-яку людяність. Остання з чотирьох повій, що грала на піаніно під час еротичних оповідань, викидається з вікна. Полонених катують і вбивають. Друзі спостерігають по колу за подіями за допомогою бінокля. Коло крові — це найвищий прояв жорстокості та тиранії володарів.
Закінчення. За вікном чутно канонаду — наближаються західні союзники. «Гімн смерті» змінюється легкою мелодією 40-х років і охоронці приймаються танцювати під неї. «Як звуть твою дівчину?» — Запитує один іншого. «Маргарита» — відповідає той.
Прокурор Риму порушує справу проти Грімальді за звинуваченням в зображенні розбещуванні неповнолітніх та публічного вчинення непристойних жестів в одній зі сцен фільму.
11 березня 1976
Національна асоціація боротьби за моральність звертається в регіональний адміністративний суд, вимагаючи негайного скасування дозволу на показ «Сало, або 120 днів Содому».
17 лютого 1977
Слухання справи Грімальді. Апеляційний суд Мілана виправдовує Грімальді і віддає розпорядження про зняття заборони на демонстрацію фільму за умови вилучення 4-х епізодів.
11 березня 1977
Фільм вперше демонструється в Римі без 4-х вилучених сцен.
7 червня 1977
Один з глядачів порушує справу проти «Сало, або 120 днів Содому», після чого мировий суддя Гроттальє віддає розпорядження про нове вилучення фільму з прокату.
9 червня 1977
Компанія, що продюсувала фільм, порушує справу проти Гроттальє.
18 червня 1977
Прокурор Мілана скасовує заборону на демонстрацію фільму.
15 лютого 1978
Касаційний суд дає розпорядження на відновлення вилучених епізодів, оскільки фільм «Сало, або 120 днів Содому» є «витвором мистецтва».
Цікаві факти
Екскременти для сцен копрофагії робилися з шоколаду і апельсинового мармеладу.
Через натуралістичні сцени насильства і збочених форм сексуальних актів фільм був заборонений до показу в декількох країнах.
Через деякий час після завершення зйомок режисер був знайдений жорстоко вбитим.
Література
Э. Сичилиано. Жизнь Пазолини. — СПб. : Лимбусс Пресс, ООО "Издательство К. Тублина", 2012. — С. 606-615. — ISBN 978-5-8370-0548-0.
