Згідно з прийнятою етимологією, слово ринда («риндя») за походженням пов'язане з дав.-рус.рындель («прапороносець»), що походить від сер.-н.-нім.ridder («вершник», через польське посередництво звідси походить також слово «лицар»). Також припускається походження від нім.Ronde («дозір»)[2].
Історія
Праворуч — посольська сокира
Перша згадка слова «ринда» — Никонівський літопис, 1380 рік. Ринди набиралися серед юнаків знатного походження (у чині стольника або стряпчого), перевага віддавалася найбільш рослим та гарним. Під час палацових церемоній стояли у парадних шатах обабіч царського трону з бердишами на плечах. Під час зустрічі іноземних послів ринди стояли по обидві сторони царського трону з маленькими топірцями, причому стояти по правий бік вважалося почеснішим (див. також місництво). Ринди супроводжували царя у походах та поїздках. Під час війни ринди всюди невідлучно слідували за государем, носячи за ним зброю. Кожен ринда мав до трьох помічників — «підринд» або «податнів» (теж зі стольників). Головний ринда користувався правом додавати до свого ім'я по батькові закінчення «-вич»[3]. Оскільки ринди не були придворними чинами, то вони не отримували жалування. Перебували у віданні збройничого.
«Ринда з великим сагайдаком» — головний зброєносець царя. Так само були й інші ринди: «ринда з меншим саадаком», «ринда з меншим списом», «ринда з рогатиною» тощо.
↑Илл. 115,116. Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова.
