«Радуйся, Маріє», або «Аве Марія» (грец.Άβε Μαρία; лат.Ave Maria) — у християнстві основна молитва до Діви Марії. Починається зі слів, якими архангел Гавриїл привітав Богородицю у день Благовіщення. Найпоширеніша молитва у католицькому світі після молитви «Отче наш». Сягає корінням до XII століття[1]. У сучасній формі записана в молитовниках, починаючи з XV століття[1]. Первісно була формою привітання серед християн[1]. Під час Реформації практикувалася лише приватно[1]. Читалася у годину смерті, як прохання до Діви Марії про заступництво перед Богом[1]. Складова молитви на розарії та молитви «Ангел Господній». Також — «А́нгельське Привіта́ння» (лат.angelico salutatio). У грецькій і церковнослов'янській версії — «Богородице Діво, радуйся» (грец.Θεοτόκε Παρθένε, χαῖρε, церк.-слов.Богородице Дѣво, радуйсѧ).
Ave Maria, gratia plena,
Dominus tecum.
Benedicta tu in mulieribus,
et benedictus fructus ventris tui, Iesus.
Sancta Maria, Mater Dei,
ora pro nobis peccatoribus,
nunc et in hora mortis nostrae.
Amen.
Радуйся, Маріє, благодаті повна,
Господь з Тобою.
Благословенна ти між жінками,
і благословенний плід лона твого, Ісус.
Свята Маріє, Мати Божа,
молись за нас, грішних,
нині та в годину смерті нашої.
Амінь.
Твір Франца Шуберта«Третя пісня Еллен» часто неточно називають «Ave Maria Шуберта», хоча насправді його текст, узятий з німецького перекладу поеми Вальтера Скотта«Діва озера» (1810 р.), включає лише перші два слова цієї молитви. Згодом «Радуйся, Маріє» цілком стали співати на музику цієї пісні Шуберта, хоча композитор і не передбачав цього.
.jpg)
.jpg)
