Пітер Голл (режисер)

Пітер Голл
Ім'я при народженні	англ. Peter Reginald Frederick Hall
Народився	22 листопада 1930(1930-11-22)[4][3]^[…] Бері-Сент-Едмендс, Саффолк, Англія, Велика Британія
Помер	11 вересня 2017(2017-09-11)[1][2]^[…] (86 років) Кемден, Великий Лондон, Лондон^[d], Англія, Велика Британія ·пневмонія
Країна	Велика Британія[5]
Діяльність	актор, театральний режисер, кінорежисер, співак, телережисер, театрознавець, режисер
Галузь	постановка^d[6], театрознавство[6] і theater theory^d[6]
Alma mater	Коледж святої Катерини, Кембридж^d
Знання мов	англійська[7]
Роки активності	з 1953
Батько	Reg Hall^d[1]
Мати	Grace Pamment^d[1]
У шлюбі з	Леслі Карон, Maria Ewing^d, Jacqueline Taylor^d і Nicki Frei^d
Діти	Ребекка Голл, Jennifer Caron Hall^d, Edward Hall^d і Christopher Hall^d[1]
Нагороди	премія Лоуренса Олів'є Tony Award for Best Direction of a Play^d (1967) Tony Award for Best Direction of a Play^d (1981) honorary doctor of the University of Bath^d Society of London Theatre Special Award^d Critics' Circle Award for Distinguished Service to the Arts^d
IMDb	ID 0355991

Сер Пітер Реджіналд Фредерік Голл (22 листопада 1930(19301122) — 11 вересня 2017) — видатний англійський театральний, оперний та кінорежисер, нагороджений Орденом Британської імперії

У 1955 році він представив Лондонській публіці творчість Семюеля Беккета з Великої Британії у прем'єрі п'єси Чекаючи на Годо.

П.Голл заснував Королівську Шекспірівську компанію (1960—1968 рр.) і продовжував утверджувати міжнародну репутацію театру, опери, кіно і телебачення. Він був директором Національного театру (1973—1988 рр.) і художнім керівником Глайндборнського оперного фестивалю (1984—1990 рр.). Він створив компанію «Пітер Голл» (1998—2011) і став директором-засновником The Rose Theatre в Кінгстоні в 2003 році. Протягом своєї кар'єри він постійно лобіював державне фінансування мистецтв^[8]

Раннє життя і кар'єра

Пітер Реджіналд Фредерік Голл народився в Суффолку у Бері-Сент-Едмендс. Він єдиний син Грейс Флоренції (уроджена Паммент) і Реджинальда Артура Едварда Голла. Його батько був начальником станції і сім'я деякий час жила на станції Грейт-Шелфорд.^[9][10][11] Він виборов стипендію Перської школи в Кембриджі.^[12] Перед початком подальшої стипендії для читання англійської мови в Сент-Катарінському коледжі в Кембриджі П.Голл проходив національну службу в Німеччині в штаб-квартирі RAF з освіти в Бюкерберг. Під час навчання в Кембриджі він поставив і виступав у багатьох п'єсах, зрежисував п'ять у своєму останньому році та ще три для Літнього фестивалю Товариства Марлоу.^[13] Він закінчив у 1953 році комітет Університетського аматорського драматичного клубу (ADC). У тому ж році П.Голл організував свою першу професійну п'єсу «Лист В. Сомерсета Моема» в Королівському театрі Віндзора. У 1954 і 1955 роках, П.Голл був директором Оксфордського театру, де керував кількома відомими молодими акторами, серед яких Ронні Баркер, Біллі Уайтлау, Ейлін Аткінс і Меггі Сміт також були учасниками компанії як виконавчі керівники асистентів^[14]

З 1955—1957 рр. П.Голл перейшов у художній театр у Лондоні, де він керував англійською прем'єрою фільму «Чекаючи на Годо». Завдяки успіху його діяльність відразу привернула увагу, зокрема, Теннессі Вільямса, для кого він буде керувати лондонською прем'єрою Каміно-Реал (1957) і «Кіт на гарячому олов'яному даху» (1958) Гарольда Пінтера. Інші постановки в театрі проходили англійською мовою прем'єрі фільму Вальс Тореадорів від Жана Ануйя.

RSC і Національний театр

П.Голл дебютував на сцені Королівського Шекспірівського театру в Стретфорді-на-Ейвоні в 1956 році у п'єсі «Марні зусилля кохання» у його сезонах 1957—1959 рр. він включав в себе «Цимбеллін»  Пеггі Ешкрофт, як Імоджен, «Коріолан» з Лоуренсом Олів'є і «Сон літньої ночі»з Чарльзом Лафтоном.

У 1960 році, у віці 29 років, П.Голл замінив Глена Б'ям Шоу, як директор фестивалю, розширивши протягом року його діяльність і заснував Королівську шекспірівську компанію, щоб здійснити свою мрію бути резидентом ансамблю акторів, директорів і дизайнерів, що виробляють як сучасні та класичні тексти, що мають особливий домашній стиль. Компанія не тільки грала в Стратфорді, але й у театрі Одвич, першому лондонському будинку. 

П.Голл здійснив такі постановки, як «Гамлет» (1965, Девід Ворнер), «Ревізор» (1966, Пол Скофілд), а також світову прем'єра Гарольда Пінтера «Гаряче повернення додому» (1965) та «Війни червоної і білої троянди» (1963), адаптовані Джоном Бартоном з історії Шекспіра. Остання була названа як «найбільша шекспірівська подія в живій пам'яті, яка також заклала вчення про відношення Шекспіра до сучасного світу». Він був описаний як «найбільша Шекспірівська подія в людській пам'яті людей в яких також закладено вчення про Шекспірівських актуальність в сучасному світі».^[15] Пітер Голл вийшов з RSC у 1968 році після майже десяти років його директора.

П.Голл був призначений директором Національного театру в 1973 році і очолював організацію протягом п'ятнадцяти років до 1988 року. Він контролював переміщення з Олд Вік в новий, спеціально побудований комплекс у районі Саут-Банк в умовах широкомасштабного скептицизму та бурхливих союзних хвилювань, перетворення потенційної катастрофи в історію великого успіху залишається сьогодні".^[16] Розчарувавшись від затримки будівництва, П.Голл вирішив перевести компанію в недобудований будинок і відкрити його театр театром, оскільки кожен наближається до завершення. Витяги з його виробництва Тамерлан Великий з Альберт Фінні проводилися на відкритих терасах, безкоштовно перехожим.^[17]

П.Голл керував тридцятьма виставами для RSC, включаючи прем'єри світової прем'єри Гарольда Пінтера «Нічия Земля» (1975, разом з Джоном Гілгудом і Ральфом Річардсоном) та «Зрадою» (1978), Пітер Шаффер з «Амадей» (1979, з Пол Скофілд та Саймоном Келлоумом), а також лондонських і Бродвейських прем'єрах «Спальні» Фарсе Алана Айкборна. Інші знакові постановки, що входять Орестея (1981, у редакції Тоні Харрісон з музикою Харрісона Бертуисла), який став першим грецьким виставі виконають іноземної компанії в стародавній театр в Епідаврі; Скотний двір (в його ж екранізації, 1984); і Антоній і Клеопатра (1987, з Джуді Денч і Ентоні Гопкінсом). Голл повернувся в НТ востаннє у 2011 році з постановкою «Дванадцята ніч», організованої компанією відсвяткувати його вісімдесятиріччя. Його дочка, Ребекка Голл, грала Віолу.

Подальша театральна кар'єра

Після звільнення з RSC у 1988 році, П.Голл почав свою власну комерційну компанію з постановки у Вест-Енді і на Бродвеї Теннессі Вільямса Орфей спускається (з Ванессою Редгрейв) і «Венеціанського купця» (з Дастіном Хоффманом). У Петровському залі компанія пішла на сцені більше шістдесяти п'єс у співпраці з низкою партнерів, у тому числі виробляти Білл Кенрайт і Тельма Холт. На додаток до репертуарі ансамблю сезону на «Олд Вік» (1997), ця компанія користується тривале співробітництво з театр Королівська ванна в якій серії літніх фестивалів були організовані з 2003—2011: багато творів були згодом виконані на внутрішніх і міжнародних турів і у Вест-Енді. Грає у Ідеальному чоловікові Оскара Уайльда (1992), Пем Гемс' Піаф (1993, з Елейн Пейдж), «Гамлет» (1994, з Стівеном Діллейном), Будівничий Сольнес Генріка Ібсена (1995, С Алан Бейтс), Трамвай «Бажання» (1997, з Джессікою Ланж), Джуліан Берріз Ленні (1999, з Едді Іззард), Як вам це сподобається (2003, з Ребеккою Голл і Ден Стівенс), Брайан Кларк'и , чиє життя це все одно?'' (2005, з Кім Кетролл), п'ятдесятиріччя виробництва в очікуванні Годо, боягузз Сінної лихоманкою (2006, з Джуді Денч) і Шоу з Пігмаліон (2007, Тім Піготт-Сміт і Мішель Докері). Зал остаточне визнання^[18] вистави для його компанії були Генріх IV, Частина 1 і Частина 2 (2011), поставлений в театрі Королівська Ванна.

Інформація про П.Голла широко поширюється в США, включаючи світова прем'єра «Чотири павіани» Джона Гуара «Обожнюють сонце» (1992 р., Лінкольн-Центр), три п'єси Шекспіра з Театральною групою в Лос-Анджелесі (1999 і 2001) та дев'ять годин епопеї «Танталус» Джона Бартона (2000, спільне виробництво RSC з Центром виконавських мистецтв в Денвері.^[19]

У 2003 році Пітер Голл став засновником і директором театру Троянда (The Rose Theatre) — нової будівлі, яка буде побудована в Кінгстоні-на-Темзі, чий проект був натхненний оригіналом Єлизавети. Він керував низкою постановок там, у тому числі Чеховського «Дядя Ваня», який відкрив будівлю у 2008 році, та мрію «Івано-Франківська ніч» (2010, з Джуді Денч як Титанія). Зал також був заступником директора The Rose Kingston.

Опера

Пітер Голл був також всесвітньо відомий, як оперний режисер, попрацювавши в багатьох провідних театрах у тому числі Королівська опера, в Метрополітен-Опері в Нью-Йорк, Х'юстон Гранд Опера, Лос-Анджелес Опера, Лірична Опера Чикаго і Байройт фестиваль, де він, з диригентом Георгом Шолто, спрямованих Вагнера «кільце нібелунга» («кільце нібелунга») в 1983 році на честь сторіччя з дня смерті композитора.^[20] виробництво було грав до 1986 року.^[21] зал влаштували світові прем'єри Майкл Тіппетт-це вузол сад (1970) і Новий Рік (1989). Він мав тісні стосунки з Глайндборнським фестивалем, де він був художнім керівником з 1984 по 1990 рік зняла більше двадцяти вистав, у тому числі Моцарта/да Понте опер. Його виробництво Бенджаміна Бріттена Сон в літню ніч (1981) була відроджена дев'ять разів, в останній раз 35 років після прем'єри в серпні 2016 року.^[22] у залі також Режисер Альберт Херрінг Бенджаміна Бріттена, Каваллі Ла Калісто, Монтеверді Іль риторно д повернення Улісса на батьківщину і Глюка "Орфей і Еврідіка (всі з Джанет Бейкер); «коронація Поппеи» і «Кармен» — як його тоді дружина, Марія Юінг, з якими він також поставив знаменитий Соломія (Королівська Опера Лондон і Лос-Анджелес опера) в 1986 році.^[23]

Кіно та телебачення

Фільми П.Голла для кіно та телебачення включають «Акенфілд» (1974), за романом Рональда Блайта, знятому у рідному місті Саффолк за участі місцевих жителів. Він був відновлений у 2016 році БФІ. Фільм «Холода» «She Been Away» написав Стівен Поліакофф і зіграв Пеггі Ешкрофт та Джеральдін Джеймс, які обидва отримали нагороди за свої вистави на Венеціанському кінофестивалі.

Книги

П.Голл написав такі книги про театр: «Необхідний театр» (1999), Експозиція «Маска» (2000) та «Порадник Шекспіра» для гравців (2003). Щоденники «Пітер Голл» — «Історія драматичної битви» під редакцією Джона Гудвіна, вперше були опубліковані в 1983 році і підтвердили свою боротьбу за створення Національного театру на Південному березі. Його автобіографія «Спроба виставки про себе» була опублікована в 1993 році.

Нагороди

Пітер Голл був удостоєний нагороди Орден Британської імперії в 1963 році і отримав звання лицаря в 1977 році за його службу в театрі.

Він також був нагороджений Швейцарським орденом мистецтв та літератури (1965), отримав премію Шекспіра Гамбургського університету (1967) і був обраний членом Афінської академії служби грецької драми (2004).

Його численні професійні нагороди та номінації включали два TONY (The Homecoming і Amadeus) та чотири нагороди за значні досягнення в мистецтві. У 2005 році П.Голл був занесений до зали слави Американського театру.^[24] Він був канцлером університету Кінгстона (2000—2013), який був студентом кафедри театрального мистецтва в Університеті Х'юстона (1999—2002 рр.) Також він був відзначений почесними докторами з ряду університетів, включаючи Кембридж, Йорк, Ліверпуль, Бат і Лондон.

Особисте життя

П. Голл був одружений чотири рази. У нього — шість дітей та дев'ять онуків.

Його першою дружиною була французька актриса Леслі Карон, з якою він мав сина Крістофера (1957) і доньку Дженніфер (1958).

Разом з другою дружиною Жаклін Тейлор вони виховали сина Едварда (1966) та доньку Люсі (1969).

П.Голл також одружився у 1982 році на американській оперній співачці Марі Евінг. У них народилась донька  Ребекка (1982). Нарешті він одружився з Нікі Фрей. У пари народилась донька Емма (1992).

П.Голл працював з усіма своїми дітьми:^[25] у Національному театрі Дженніфер зіграла Міранду в The Tempest (1988); Ребекка, у віці дев'яти років, зіграла молоду Софі на адаптації каналу Camomile Lawn на каналі 4, для компанії «Пітер Голл» вона зіграла Віві в професії пані Воррен (2002), Розалінд в «Як вам сподобається» (2003), Марія в дочці Галліео (2004)), а для НТ, Віола в дванадцяту ніч (2011); Емма, у віці двох років, зіграла Джозефа в Якобі (2004, TV Movie); для компанії «Пітер Голл» Люсі розробив Гамлет (1994), «Кукушки» (2003) і чиє життя це в усякому разі? (2005 р.); Крістофер випустив телевізійну драми каналу «The Final Passage» (1996); Едвард керував сценою епосу Танталус (2000).

У П.Голла було діагностовано деменцію. І в 2011 році він перестав брати активну участь в громадському житті.^[26]

Смерть

11 вересня 2017 року Пітер Хол помер в лікарні університетського коледжу в Лондоні, в оточенні родини. Йому було 86 років.^[27][28].

Сценічні постановки

• The Letter (W. Somerset Maugham, Theatre Royal Windsor) 1953
• Blood Wedding (Lorca, London debut, Arts Theatre) 1954
• The Impresario from Smyrna (Goldoni, Arts Theatre) 1954
• The Immoralist (Gide, Arts Theatre) 1954
• Listen to the Wind (Angela Jeans, music by Vivian Ellis, Arts Theatre) 1954
• The Lesson (Ionesco, Arts Theatre) 1955
• South (Julian Green, Arts Theatre) 1955
• Mourning Becomes Electra (O'Neill, Arts Theatre) 1955
• Waiting for Godot (Beckett, English-language world premiere, Arts Theatre) 1955
• The Burnt Flower-Bed (Ugo Betti, Arts Theatre) 1955
• Summertime (Ugo Betti, Arts Theatre) 1955
• The Waltz of the Toreadors (Jean Anouilh, English-language premiere, Arts Theatre) 1956
• Gigi (Colette, New Theatre) 1956
• Love's Labours Lost (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1956
• The Gates of Summer (John Whiting, New Theatre Oxford) 1956
• Camino Real (Tennessee Williams, Phoenix Theatre, London) 1957
• The Moon and Sixpence (John Gardner, opera debut, Sadlers Wells) 1957
• Cymbeline (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1957
• The Rope Dancers (Morton Wishengard, New York debut, Cort Theatre) 1957
• Cat on a Hot Tin Roof (Tennessee Williams, Comedy Theatre) 1958
• Twelfth Night (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1958
• Brouhaha (George Tabori, Aldwych) 1958
• 'Shadow of Heroes (Robert Ardrey, Piccadilly Theatre) 1958
• Madame de… (Anouilh, Arts Theatre) 1959
• Traveller Without Luggage (Anouilh, Arts Theatre) 1959
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1959
• Coriolanus (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1959
• The Wrong Side of the Park (John Mortimer, Cambridge Theatre) 1959
• The Two Gentlemen of Verona (Shakespeare, Royal Shakespeare Company) 1960
• Twelfth Night (Shakespeare, RSC) 1960
• Troilus and Cressida (Shakespeare, RSC) 1960
• Ondine (Giradoux, RSC, Aldwych) 1961
• Becket (Anouilh, RSC, Aldwych) 1961
• Romeo and Juliet (Shakespeare, RSC) 1961
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, RSC) 1962
• The Collection (Pinter, RSC) 1962
• Troilus and Cressida (Shakespeare, RSC) 1962
• The Wars of the Roses (adapted with John Barton from Shakespeare's Henry VI Parts 1, 2 and 3 and Richard III, RSC) 1963
• Richard 11 (Shakespeare, RSC) 1964
• Henry 1V Parts 1 and 2 (Shakespeare, RSC) 1964
• Henry V (Shakespeare, RSC) 1964
• Eh? (Henry Livings, RSC, Aldwych) 1964
• The Homecoming (Pinter, world premiere, RSC) 1965
• Moses and Aaron (Schoenberg, UK premiere, Royal Opera House) 1965
• Hamlet (Shakespeare, RSC) 1965
• The Government Inspector (Gogol, RSC, Aldwych) 1966
• The Magic Flute (Mozart, Royal Opera House) 1966
• Staircase (Charles Wood, RSC, Aldwych) 1966
• Macbeth (Shakespeare, RSC) 1967
• A Delicate Balance (Edward Albee, RSC, Aldwych) 1969
• Dutch Uncle (Simon Gray, RSC, Aldwych) 1969
• Landscape and Silence (Pinter, world premieres, RSC, Aldwych) 1969
• The Knot Garden (Tippett, world premiere, Royal Opera House) 1970
• La Calisto (Cavalli, Glyndebourne debut, Glyndebourne Festival Opera) 1970
• The Battle of the Shrivings (Shaffer, Lyric Theatre) 1970
• Eugene Onegin (Tchaikovsky, Royal Opera House) 1971
• Old Times (Harold Pinter, world premiere, RSC Aldwych) 1971
• Tristan und Isolde (Wagner, Royal Opera House) 1971
• All Over (Edward Albee, RSC, Aldwych) 1972
• Il Ritorno d'Ulisse (Monteverdi, Glyndebourne Festival Opera) 1972
• Via Galactica (lyrics by Christopher Gore, music by Galt McDermot, New York) 1972
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1973
• The Tempest (Shakespeare, National Theatre) 1973
• John Gabriel Borkman (Ibsen, NT) 1974
• Happy Days (Beckett, NT) 1974
• No Man's Land (Pinter, world premiere, NT) 1975
• Hamlet (Shakespeare, official opening of the Lyttelton, NT) 1975
• Judgement (Barry Collins, NT) 1975
• Tamburlaine the Great (Christopher Marlowe, official opening of the Olivier, NT) 1976
• Bedroom Farce (Ayckbourn, also co-director, London and US premieres, NT and Broadway) 1977
• Don Giovanni (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1977
• Volpone (Ben Jonson, NT) 1977
• The Country Wife (Wycherley, NT) 1977
• Cosi fan Tutte (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1978
• The Cherry Orchard (Chekhov, NT) 1978
• Macbeth (Shakespeare, NT) 1978
• Betrayal (Pinter, world premiere, NT) 1978
• Fidelio (Beethoven, Glyndebourne Festival Opera) 1979
• Amadeus (Peter Shaffer, world premiere, NT) 1979
• Othello (Shakespeare, NT) 1980
• A Midsummer Night's Dream (Britten, Glyndebourne Festival Opera) 1981
• The Oresteia (Aeschylus, trans. Harrison, NT and Epidaurus) 1981
• Orfeo et Eurydice (Gluck, Glyndebourne Festival Opera) 1982
• The Importance of Being Earnest (Wilde, NT) 1982
• Macbeth (Verdi, Metropolitan Opera, New York) 1982
• Other Places (Pinter, world premiere, NT) 1982
• Der Ring des Nibelungen (Wagner, Bayreuth Festival Opera) 1983
• Jean Seberg (lyrics by Christopher Adler, book by Julian Barry, music by Marvin Hamlisch, NT) 1983
• Animal Farm (George Orwell, adapted by Hall, NT) 1984
• Coriolanus (Shakespeare, NT and Athens) 1984
• L'Incoronazione di Poppea (Monteverdi, Glyndebourne Festival Opera) 1984
• Yonadab (Shaffer, world premiere, NT) 1985
• Carmen (Bizet, Glyndebourne) 1985
• Albert Herring (Britten, Glyndebourne) 1985
• The Petition (Brian Clark, NT) 1986
• Simon Boccanegra (Verdi, Glyndebourne) 1986
• Salome (Strauss, LA Opera) 1986
• Coming In To Land (Poliakoff, world premiere, NT) 1986
• Antony and Cleopatra (Shakespeare, NT) 1987
• La Traviata (Verdi, Glyndebourne) 1987
• Entertaining Strangers (David Edgar, NT) 1987
• Cymbeline (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• The Winter's Tale (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• The Tempest (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• Falstaff (Verdi, Glyndebourne) 1988
• Orpheus Descending (Tennessee Williams, Peter Hall Company, Haymarket and Broadway) 1988/9
• The Merchant of Venice (Shakespeare, PHCo, Phoenix Theatre and Broadway) 1989/90
• New Year (Tippett, world premiere, Houston Opera) 1989
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Glyndebourne) 1989
• The Wild Duck (Ibsen, trans. Hall/Ewbank, PHCo, Phoenix Theatre) 1990
• Born Again (after Ionesco's Rhinoceros, lyrics by Julian Barry, music by Jason Carr, PHCo/Chichester Festival Theatre) 1990
• The Homecoming (Pinter, PHCo Comedy Theatre) 1990
• Twelfth Night (Shakespeare, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• Tartuffe (Moliere, trans. Bolt, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• The Rose Tattoo (Tennessee Williams, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• Four Baboons Adoring the Sun (John Guare, world premiere, Lincoln Center) 1992
• All's Well That Ends Well (Shakespeare, RSC, Swan) 1992
• The Gift of the Gorgon (Shaffer, world premiere, RSC, Barbican and Wyndham's Theatre) 1992
• An Ideal Husband (Wilde, PHCo/Bill Kenwright Ltd, Globe Theatre and Broadway) 1992
• The Magic Flute (Mozart, LA Opera) 1993
• Separate Tables (Rattigan, PHCo/BKL, Albery Theatre) 1993
• Lysistrata (Aristophanes, trans. Bolt, PHCo/BKL, Old Vic, Wyndham's and Epidaurus) 1993
• She Stoops to Conquer (Goldsmith, PHCo/BKL, Queen's Theatre) 1993
• Piaf (Pam Gems, PHCo/BKL, Piccadilly Theatre) 1993
• An Absolute Turkey (Feydeau, trans. Hall/Frei, PHCo/BKL, Globe Theatre) 1994
• On Approval (Lonsdale, PHCo/BKL, Playhouse Theatre) 1994
• Hamlet (Shakespeare, PHCo/BKL, Gielgud Theatre) 1994
• The Master Builder (Ibsen, trans. Hall/Ewbank, PHCo/BKL, Haymarket) 1995
• Julius Caesar (Shakespeare, RSC) 1995
• Mind Millie for Me (Feydeau, trans. Hall/Frei, PHCo/BKL, Haymarket) 1996
• The Oedipus Plays (Sophocles, trans. Bolt, NT, Athens and Epidaurus) 1996
• A Streetcar Named Desire (Tennessee Williams, PHCo/BKL, Haymarket) 1997
• Waste (Granville Barker, PHCo, Old Vic) 1997
• The Seagull (Chekhov, trans. Stoppard, PHCo, Old Vic) 1997
• Waiting for Godot (Beckett, PHCo, Old Vic) 1997
• King Lear (Shakespeare, PHCo, Old Vic) 1997
• The Misanthrope (Moliere, trans. Bolt, PHCo/BKL, Piccadilly Theatre) 1988
• Major Barbara (George Bernard Shaw, PHCo/BKL, Piccadilly) 1988
• Filumena (de Fillipo, PHCo/BKL, Piccadilly) 1998
• Amadeus (Shaffer, PHCo, Old Vic and Broadway) 1998/9
• Kafka's Dick (Alan Bennett, PHCo/BKL Piccadilly) 1998
• Measure for Measure (Shakespeare, Center Theater Group, Los Angeles) 1999
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, Center Theater Group, LA) 1999
• Lenny (Julian Barry, PHCo, Queen's Theatre) 1999
• Cuckoos (Manfredi, trans. Teevan, PHCo, Gate Theatre) 2000
• Tantalus (John Barton, world premiere, RSC/Denver Center for the Performing Arts, Denver, UK tour and Barbican) 2000/1
• Romeo and Juliet (Shakespeare, Center Theater Group, LA) 2001
• Japes (Simon Gray, world premiere, PHCo, Haymarket) 2001
• Troilus and Cressida (Shakespeare, Theatre for a New Audience, off-Broadway) 2001
• Otello (Verdi, Glyndebourne and Lyric Opera, Chicago) 2001
• The Royal Family (Ferber, PHCo, Haymarket) 2001
• Lady Windermere's Fan (Wilde, PHCo, Haymarket) 2002
• The Bacchai (Euripides, trans. Teevan, NT and Epidaurus) 2002
• Albert Herring (Britten, Glyndebourne) 2002
• Mrs Warren's Profession (Shaw, PHCo, Strand Theatre) 2002
• Where There's a Will (Feydeau, trans. Frei, PHCo/Theatre Royal Bath) 2003
• Betrayal (Pinter, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2003
• Design for Living (Coward, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2003
• As You Like It (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath, UK and US tour) 2003/4
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Lyric Opera Chicago) 2003
• Happy Days (Beckett, PHCo/Theatre Royal Bath and Arts Theatre) 2003
• Man and Superman (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath) 2004
• Gallileo's Daughter (Timberlake Wertenbaker, world premiere, PHCo/Theatre Royal Bath) 2004
• The Dresser (Harwood, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2004
• Whose Life is it Anyway? (Brian Clark, PHCo/Sonia Friedman Productions, Duke of York's) 2005
• La Cenerentola' (Rossini, Glyndebourne) 2005
• Much Ado About Nothing (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2005
• You Never Can Tell (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath and West End) 2005
• Waiting for Godot (Beckett, 50th anniversary production, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2005/6
• A Midsummer Marriage (Tippett, Lyric Opera Chicago) 2005
• The Importance of Being Earnest (Wilde, Los Angeles and New York) 2006
• Hay Fever (Coward, PHCo/Bill Kenwright Ltd, Haymarket) 2006
• Measure for Measure (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2006
• Habeas Corpus (Alan Bennett, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2006
• Amy's View (David Hare, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2006
• Old Times (Pinter, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2007
• Little Nell (Simon Gray, world premiere, PHCo/Theatre Royal Bath) 2007
• Pygmalion (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath and Old Vic) 2007/8
• The Vortex (Coward, PHCo/BKL, Windsor, UK tour and West End) 2007/8
• Uncle Vanya (Chekhov, trans. Mulrine, English Touring Theatre, Rose Kingston and UK tour) 2008
• The Portrait of a Lady (Henry James, adapted by Frei, PHCo/Theatre Royal Bath and Rose Kingston) 2008
• A Doll's House (Ibsen, trans. Mulrine, PHCo/Theatre Royal Bath and Rose Kingston) 2008
• Love's Labours Lost (Shakespeare, Rose Kingston) 2008
• The Browning Version (Rattigan, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2009
• The Apple Cart (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath) 2009
• Bedroom Farce (Ayckbourn, PHCo/BKL, Rose Kingston and West End) 2010
• The Rivals (Sheridan, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2010
• Twelfth Night (Shakespeare, NT) 2011
• Henry IV Parts 1 and 2 (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2011

Кіно та телебачення

• Work Is a Four-Letter Word (1968)
• Сон літньої ночі (A Midsummer Night's Dream; 1968)
• Three into Two Won't Go (1969)
• Perfect Friday (1970)
• The Homecoming (1973)
• Akenfield (1974)
• When Mother Went on Strike (1974)
• Aquarius TV (presenter: 1975—1976)
• She's Been Away (BBC Films, 1980: wins two awards at the Venice Film Festival)
• The Camomile Lawn (Channel 4 TV mini-series, 1992)
• Jacob (TV movie, 1994)
• Never Talk to Strangers (1995)
• The Final Passage (Channel 4 TV, 1996)

П.Голл також знімав багато своїх сценічних постановок і опер для телебачення.

Книги

• The Wars of the Roses (with John Barton: BBC Books) 1970
• John Gabriel Borkman (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank: Athlone Press) 1975
• Peter Hall's Diaries: the Story of a Dramatic Battle (ed. John Goodwin: Hamish Hamilton) 1983; reissued (Oberon Books) 2000
• Animal Farm (stage adaptation of George Orwell's novel: Heinemann Press/Methuen) 1986
• The Wild Duck (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank: Absolute Classics) 1990
• Making An Exhibition of Myself (autobiography: Sinclair-Stevenson Ltd) 1993; updated (Oberon Books) 2000
• An Absolute Turkey (Feydeau, trans. with Nicki Frei: Oberon Books) 1994
• The Master Builder (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank) 1995
• The Necessary Theatre (Nick Hern Books) 1990
• Exposed by the Mask: Form and Language in Drama (Oberon Books) 2000
• Shakespeare's Advice To The Players (Oberon Books) 2003

Діяльність

Пітер Голл почав виступати в якості студента в Кембриджському університеті, де Даді Рілендс навчав його декламувати вірші Шекспіра. Він був також вплинув на його розуміння Шекспіра літературним критиком і вчителем Ф. Р. Лейвісом. Пізніше він виступав у трьох німецьких фільмах 1973—1975 рр.: Дер Фусгангер («Пішохід», режисер Максиміліан Шелль, 1973), Стрікт Альс Муттер («Коли мама пішла на страйк», 1974) та «Дерево лецте Шрай» (The Last Word, 1975).

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Internet Broadway Database — 2000.
   d:Track:Q31964
4. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
5. LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2008.
   d:Track:Q953058d:Track:Q1798125
6. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
8. Horatia Harrod (30 липня 2011). Interview: Sir Peter Hall. The Telegraph.
9. Fay, Stephen (1995). Power Play:The Life and Times of Peter Hall. London: Hodder and Stoughton. с. 25.
10. Peter Hall Biography. filmreference. 2008. Процитовано 22 січня 2009.
11. Current biography yearbook: Volume 23. H. W. Wilson Co. 1963. с. 179.
12. Hall, Peter (1993). Making an Exhibition of myself: The Autobiography of Peter Hall. London: Sinclair-Stevenson. с. 36.
13. Addenbroke, David (1974). The Royal Shakespeare Company. London: William Kimber & Co. с. 27.
14. Sir Peter Hall. The Daily Telegraph. 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
15. Irving Wardle (6 січня 1991). profile of Peter Hall. The Independent on Sunday.
16. Spencer, Charles (20 листопада 2005). A Titan who Transformed Theatre. The Daily Telegraph.
17. Rosenthal, Daniel (2013). The National Theatre Story. London: Oberon Books. с. 251.
18. Michael Billington (29 липня 2011). Peter Hall's astonishing company scale summit of Shakespeare's genius. The Guardian.
19. Jones, Kenneth (30 грудня 2001). Documentary on Peter Hall and John Barton's Tantalus. Playbill. Процитовано 18 червня 2017.
20. Fay and Wood, Stephen and Roger (1984). The Ring:Anatomy of an Opera. London: Martin Secker&Warburg Ltd.
21. Peter Hall (German) . Bayreuth Festival. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
22. Coghlan, Alexandra (12 серпня 2016). A Midsummer Night's Dream, Glyndebourne. The Arts Desk.
23. Christiansen, Rupert (25 липня 2016). Peter Hall: the Hallmark of operatic excellence. The Telegraph.
24. Theater Hall of Fame inducts Thompson, Lithgow, others. Pittsburgh Post-Gazette.
25. Ginny Dougary (4 квітня 2009). The conversation:Peter Hall. The Times.
26. Hoggard, Liz (7 січня 2017). ‘Dementia is a very sad disease. It’s a difficult thing for a family to adjust to’. The Times. Процитовано 12 вересня 2017.
27. Sir Peter Hall: Theatre giant dies aged 86. BBC News. 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
28. Помер режисер еротичного трилера «Ніколи не розмовляй з незнайомцями»

Джерела

• Pearson, Richard (1990). A Band of Arrogant and United Heroes. London: Adelphi Press. ISBN 1-85654-005-7.
• Simon Trowbridge (2010). The Company: A Biographical Dictionary of the Royal Shakespeare Company. Oxford: Editions Albert Creed. ISBN 978-0-9559830-2-3
• Stephen Fay (1995) Power Play: the Life and Times of Peter Hall (Hodder & Stoughton, London: 1995)

Посилання

• Голл // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• The Company: A Biographical Dictionary of the RSC: Online database^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Пітер Голл (режисер) на сайті Internet Broadway Database (англ.)(англ.)
• Peter Hall video at Web of Stories
• Fathom biography
• Godot almighty by Peter Hall
• Interview with Peter Hall by Bruce Duffie, November 5, 1987 (about opera)