PROFILBARU.COM

	Пітер Бродбент
Особисті дані
Повне ім'я	Пітер Френк Бродбент
Народження	15 травня 1933
	Елвінгтонd, Ейторнd, Дувр[d], Кент[d], Кент, Англія, Велика Британія
Смерть	1 жовтня 2013 (80 років)
	Гімлі, Саут-Стаффордширd, Стаффордшир[d], Стаффордшир, Західний Мідленд, Англія, Велика Британія
Громадянство	Англія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Пітер Бродбент у Вікісховищі

Пітер Бродбент (англ. Peter Broadbent, 15 травня 1933 — 1 жовтня 2013) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за «Вулвергемптон Вондерерз», з яким став триразовим чемпіоном Англії, триразовим володарем Суперкубка Англії та переможцем Кубка Англії, а також національну збірну Англії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1958 року.

Клубна кар'єра

Пітер Бродбент народився в Елвінгтоні, невеликому селищі між Кентербері та Дувром, і грав у футбол в місцевих у шкільних командах, після чого став виступати за «Дувер Атлетік» у Південній лізі.

У віці лише 17 років, у травні 1950 року, Бродбент став гравцем клубу «Брентфорд» з Другого дивізіону, в якій того року взяв участь у 16 матчах чемпіонату. Новачок швидко став основним гравцем і вже у лютому 1951 року за 10 000 фунтів перейшов у вищоліговий «Вулвергемптон Вондерерз»^[3]. Дебютував за «вовків» 17 березня 1951 року в домашній грі проти «Портсмута» (2:3) і до кінця сезону зіграв 9 матчів у вищому дивізіоні. Він також у дебютному сезоні забив свій перший гол на найвищому рівні у ворота «Вест Бромвіч Альбіона» (2:3) 21 квітня 1951 року. У наступні роки Бродбент залиався запасним гравцем, який виходив на поле нерегулярно, а результати команди залишили бажати кращого — після 14-го місця у 1952 році команда опинилася на 16 місці у сезоні наступному.

Лише в сезоні 1952/53 року клубу вдалося виправити ситуацію справи і разом з Бродбентом, який забив 5 мячів у 25 ммтчах ліги, посісти третє місце, а у 1954 році виграти свій перший титул чемпіона Англії. Бродбент, який в основному грав на позиції правого інсайда, забив дванадцять з 96 голів своєї команди. У два наступні роки Бродбент залишався основним гравцем команди, посівши з клубом друге та третє місце у чемпіонаті.

У сезоні 1957/58 Бродбент забив 17 голів і допоміг команді знову стати чемпіоном Англії, а наступного, забивши рекордні для себе 20 голів став з командою триразовим чемпіоном країни. Він також увійшов в історію клубу, забивши перший гол «Вулвергемптона» у європейських змаганнях, відзначившись дублем у першому матчі Кубка європейських чемпіонів 1958/59 проти західнонімецького «Шальке 04» (2:2), втім в гостях англійці програли 1:2 і покинули турнір. Наступного сезону команда лише на одне очко відстала від чемпіона країни, клубу «Бернлі», натомість виграла Кубок Англії, здолавши у фіналі з рахунком 3:0 «Блекберн Роверз»^[4]. Цей рік став останнім успішним для тієї зіркової команди «вовків». Хоча Бродбент і залишався основним гравцем у своїй команді, клуб виступав все гірше. Коли по ходу сезону 1964/65 років «Вулвергемптон» був на грані вильоту у Другий дивізіон, а Бродбент не забив жодного голу у 13 іграх чемпіонату, він покинув свій багаторічний клуб у січні 1965 року, за який загалом забив 145 голів у 497 іграх в усіх турнірах.

Після цього протягом 1965—1966 років захищав кольори клубу «Шрусбері Таун» у Третьому дивізіоні, а в жовтні 1966 року повернувся до елітного англійського дивізіону, коли його за 7 500 фунтів стерлінгів придбала «Астон Вілла», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця, але вже за підсумками першого з них клуб вилетів з Першого дивізіону.

В жовтні 1969 року Бродбент приєднався до «Стокпорт Каунті» з Третього дивізіону^[5], зігравши у сезоні 1969/70 свої останні 31 матч і забивши один останній гол на професіональному рівні і у листопаді 1970 року перейшов у аматорський «Бромсгроув Роверс», де він забив сімнадцять голів у 19 іграх в чемпіонаті Західного Мідленда. Завершив ігрову кар'єру у цій команді в листопаді 1971 року.

Виступи за збірну

17 червня 1958 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії в матчі-переграванні чемпіонату світу 1958 року у Швеції проти СРСР, в якому його команда програла і не вийшла з групи. Пізніше зіграв за збірну ще у 6 матчах і відзначився дублем у матчі проти Уельсу (2:2)^[6].

Востаннє зіграв за збірну 9 квітня 1960 року в матчі домашнього чемпіонату Великої Британії з Шотландією (1:1). Загалом він зіграв у збірній 7 матчів, в яких забив 2 голи.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Статистика матчів і голів за збірну — Англія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
17-6-1958	Гетеборг	СРСР	1 – 0	Англія	ЧС 1958	-
4-10-1958	Белфаст	Північна Ірландія	3 – 3	Англія	Домашній чемпіонат	-
26-11-1958	Бірмінгем	Англія	2 – 2	Уельс	Домашній чемпіонат	2
11-4-1959	Лондон	Англія	1 – 0	Шотландія	Домашній чемпіонат	-
6-5-1959	Лондон	Англія	2 – 2	Італія	товариський матч	-
13-5-1959	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	2 – 0	Англія	товариський матч	-
9-4-1960	Глазго	Шотландія	1 – 1	Англія	Домашній чемпіонат	-
Усього		Матчів	7		Голів	2

Титули і досягнення

Чемпіон Англії (3):

«Вулвергемптон»: 1953–54, 1957–58, 1958–59

Володар Суперкубка Англії (3):

«Вулвергемптон»: 1954, 1959, 1960

Володар Кубка Англії (1):

«Вулвергемптон»: 1959–60

Особисте життя

Був другим сином у сім'ї Джона та Елізабет Бродбентів. Навчався у Elvington Village та Deal County Modern schools^[3].

У березні 1956 року одружився з Ширлі А. Ніколл, з якою мав двох дітей — Дебору та Гері. Після відходу від футболу з дружиною керував магазином дитячого одягу в Гейлсовені, пізніше вони оселилися в Кодсоллі^[3].

В автобіографії Джордж Бест зізнався, що в дитинстві був уболівальником «вовків» і що Бродбент був тим гравцем, яким він найбільше захоплювався теги^[7], надалі футболісти подружилися^[8]. Алекс Фергюсон також заявив, що Бродбент був його улюбленим гравцем молодості^[9].

У квітні 2007 року стало відомо, що 74-річний Бродбент має хворобу Альцгеймера, перші прояви якої з'явилися ще коли Бродбенту було шістдесят. Він жив у будинку для літніх людей в Вулвергемптоні^[10]. 1 жовтня 2013 прку він помер у віці 80 років, на той час він жив з хворобою Альцгеймера близько 15 років^[11].

2010 року був включений до Зали слави «Вулвергемптон Вондерерз»^[12].