Піскун Святослав Михайлович

Святослав Михайлович Піскун
Святослав Михайлович Піскун
9-й Генеральний прокурор України
26 квітня 2007 — 24 травня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Олександр Медведько
Наступник	Віктор Шемчук
7-й Генеральний прокурор України
10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005
Президент	Леонід Кучма Віктор Ющенко
Попередник	Геннадій Васильєв
Наступник	Олександр Медведько
5-й Генеральний прокурор України
6 липня 2002 — 29 жовтня 2003
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Микола Гарник
Наступник	Геннадій Васильєв
Народився	8 березня 1959(1959-03-08) (65 років) Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Політична партія	Партія регіонів
Діти	Венедіктова Ірина Валентинівна
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений юрист України
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
ПР	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
6-го скликання
ПР	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Святосла́в Миха́йлович Піску́н (нар. 8 березня 1959, Бердичів, Житомирська область, Українська РСР) — український політичний діяч, тричі Генеральний прокурор України, народний депутат від Партії Регіонів 5-ти та 6-ти скликань. Генерал-лейтенант податкової міліції, Державний радник юстиції 1 класу, Голова Союзу юристів України, віцепрезидент Міжнародного фонду юристів України, член Вищої ради юстиції України.

Життєпис

Народився 8 березня 1959 року в Бердичеві на Житомирщині.

У 1983 році закінчив Львівський університет ім. Франка, юридичний факультет.

З 1984 по 1988 рік був старшим слідчим прокуратури Ірпеня Київської області.

З 1990 по 1997 рік був прокурором відділу прокуратури Київської області, прокурор-криміналіст Прокуратури Київської області, заступник прокурора Києво-Святошинського району, заступник прокурора м. Ірпеня, начальник слідчої частини відділу по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури Київської області у м. Київ.

З 1997 року був начальником Слідчого управління податкової міліції, заступник начальника податкової міліції України, з травня по липень 2002 року був заступником голови — начальником Слідчого управління податкової міліції податкової адміністрації України^[1][2].

З 6 липня 2002 по 29 жовтня 2003 був Генеральний прокурор України^[3][4].

З лютого по грудень 2004 року був заступником секретаря РНБО^[5][6].

З 10 грудня 2004 по 14 жовтня 2005 року був Генеральним прокурором України^[7].

З березня 2006 року був народним депутатом України 5-го скликання, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

26 квітня 2007 р. відновлений на посаді Генерального прокурора. 24 травня 2007 року указом 469/2007 звільнений з посади Генерального прокурора президентом Віктором Ющенком.

З 2007 по 2012 рік був народним депутатом України VI скликання, був обраний за списками від Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

24 квітня 2009 року Окружний адміністративний суд Києва скасував указ президента Віктора Ющенка від 24 травня 2007 року, який визнавав таким, що втратив силу президентський Указ про поновлення Святослава Піскуна на посаді генерального прокурора. В той же час суд відмовився брати до розгляду позов Піскуна про відновлення на посаді Генерального прокурора.

У 2012 році голосував за скандальний Закон України «Про засади державної мовної політики» — неофіційно відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність.

З 27 травня був головою Союзу юристів України, до обрання був заступником голови Союзу.

30 липня 2020 був призначений радником Генпрокурора України Ірини Венедіктової^[8], 25 серпня звільнений з посади^[9].

Політика

2006 - 2007 роки – народний депутат України 5-го скликання за списками партії Регіонів.

2007 рік – на посаді Генерального прокурора України.

З 2007 року – обраний народним депутатом України 6-го скликання за списками партії Регіонів.

3 жовтня 2014 року Вищий адміністративний суд України зобов'язав ЦВК України зареєструвати Піскуна кандидатом у народні депутати на парламентських виборах від партії «Сильна Україна», до парламенту не пройшов^[10].

Нагороди

• Дійсний член Всесвітньої асоціації юристів.
• Заслужений юрист України^[11].
• Орден Дмитрія Солунського IV ступеня,
• Орден «Різдва Христового» II ст.

Родина та особисте життя

Дружина — Світлана Севастьянівна (1962 р. н., Маневичі Волинської області) — юристка, підприємиця.

Батько — Піскун Михайло Семенович, мати — Тетяна Леонідівна (до шлюбу Святець).

Діти:

Донька Тетяна (у шлюбі — Іващенко) (1983 р.н.).

Син Святослав (2000 р.н.).

Примітки

1. Указ Президента України від 14 травня 2002 року № 454/2002 «Про призначення С. Піскуна заступником Голови Державної податкової адміністрації України - начальником Слідчого управління податкової міліції»
2. Указ Президента України від 5 вересня 2002 року № 799/2002 «Про звільнення С.Піскуна з посади заступника Голови Державної податкової адміністрації України - начальника Слідчого управління податкової міліції»
3. Указ Президента України від 6 липня 2002 року № 621/2002 «Про призначення С. Піскуна Генеральним прокурором України»
4. Указ Президента України від 29 жовтня 2003 року № 1230/2003 «Про звільнення С. Піскуна з посади Генерального прокурора України»
5. Указ Президента України від 16 лютого 2004 року № 195/2004 «Про призначення С. Піскуна заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
6. Указ Президента України від 10 грудня 2004 року № 1466/2004 «Про звільнення С. Піскуна з посади заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
7. Указ Президента України від 10 грудня 2004 року № 1464/2004 «Про поновлення на посаді Генерального прокурора України С. Піскуна»
8. Піскуна призначили позаштатним радником Венедіктової. РБК-Украина (рос.). Процитовано 25 серпня 2020.
9. Венедіктова звільнила Піскуна. РБК-Украина (рос.). Процитовано 25 серпня 2020.
10. ↑ ВАСУ заставил ЦИК зарегистрировать Пискуна кандидатом в нардепы"NEWSru.ua", [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] 03.10.2014
11. Указ Президента України від 6 жовтня 1998 року № 1115/98 «Про відзначення нагородами України»

Джерела

• Україна Кримінальна
• Досьє
• М.Михайлов. Третья ходка. Деловая столица (газета) (рос.)Деловая столица (газета)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»

Посилання

• Піскун // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.

Попередник:	9-й Генеральний прокурор України 26 квітня 2007 — 24 травня 2007	Наступник:
Медведько Олександр Іванович		Шемчук Віктор Вікторович

Попередник:	7-й Генеральний прокурор України 10 грудня 2004 — 14 жовтня 2005	Наступник:
Васильєв Геннадій Андрійович		Медведько Олександр Іванович

Попередник:	5-й Генеральний прокурор України 6 липня 2002 — 18 листопада 2003	Наступник:
Гарник Микола Васильович		Васильєв Геннадій Андрійович