Південна Суматра (індонез.Sumatera Selatan), скорочено Сумсел (індонез.Sumsel) — провінція на південній частині Суматри, межує з провінціями Лампунг на півдні, Бенгкулу на заході, Джамбі на півночі, протока Банка відділяє від Південної Суматри провінцію Банка-Белітунг.
Площа провінції 91 592 км²[1], населення 7 450 394 осіб (2010)[2]. Палембанг — столиця та найбільше місто провінції.
Історія
В китайських літописах згадується королівство Кантолі (початок VI ст.) із столицею в Палембанзі. В останній чверті VII ст. цей регіон став ядром імперії Шривіджая. Після поразки короля Парамешвари у 1377 р. територія провінції перейшла під владу імперії Маджапагіт зі східної Яви. Влада Маджапагіту протрималась до початку XVI ст. Йому на зміну прийшли мусульманські держави, серед яких був султанат Палембанг, заснований близько 1500 р.
На початку XIX ст. Палембанг змушений був протистояти спробам голландців та британців встановити колоніальне панування в Південній Суматрі. Влада Нідерландів була остаточно встановлена тут у 1823 р. Протягом Другої світової війни провінція перебувала під японською окупацією (1942—1945). Південна Суматра стала частиною Республіки Індонезія в 1950 р. 1967 року на західному узбережжі Південної Суматри була утворена окрема провінція Бенгкулу, а 2000 року відокремилися східні острови Південної Суматри, утворивши ще одну нову провінцію Банка-Белітунг.
Географія
Південна частина гір Барісан простягається вздовж західного кордону Південної Суматри. Тут є вулкани з середньою висотою близько 2 400 м; серед них гори Демпо (3173 м) та Ресаґ (2232 м). Гори поступово переходять в широкі рівнини, що відділяються в морського узбережжя поясом боліт шириною близько 240 км. Повільні та повноводні річки, головними серед яких є Мусі, Комерінг та Оґан, несуть розмиті гірські породи із заходу. Центральні низини значною мірою вкриті болотяними лісами. Уздовж морського узбережжя розташовані мангрові болота. Гори вкриті лісом з дубів, лаврів, папоротей та хвойних дерев і тику.
Адміністративний поділ
Мапа провінції Південна Суматра
До складу провінції входять 11 округів та 4 муніципалітети (міста):
Сільське господарство є основою економіки провінції. Тут вирощують каучукові дерева, будівельний ліс, ротанг, тютюн, олійну й кокосову пальми, рис, каву, чай, спеції, перець, кукурудзу тощо. Також зростає обсяг вирощування овочів та фруктів.
Промисловість виготовляє харчові продукти, напої, тютюнові вироби, тканини, меблі, папір, хімікати, добрива, гумові вироби. Є підприємства галузі металообробки й машинобудування, які випускають електричне та транспортне обладнання. Нафтопереробні заводи розташовані в околицях Палембангу.
Автомобільні дороги та залізниці розташовані головним чином на центральних низинах та біля підніжжя гір. Вони з'єднують головні міста провінції. У Палембанзі є міжнародний аеропорт.
Населення
Населення Південної Суматри складається з двох основних груп: корінних народів та мігрантів з інших районів Індонезії. Серед корінних народів більшість становлять палембанги (мусі-малайці), місцева обласна група малайців Індонезії. На південному заході провінції живуть середньосуматранські малайці: пасемахи, оґани, лембаки та ін. Вздовж кордону з провінцією Лампунг розселені комерінги. Серед мігрантів відчутно переважають яванці.
Офіційна статистика не дає чіткого поділу населення на етнічні групи. Так, за даними переписів населення 2000[4] і 2010[3] років, етнічний склад населення Південної Суматри був таким:
За даними перепису населення 2010 року, в провінції Південна Суматра проживало 7 218 951 мусульманин (96,9 % населення), 114 671 християнин (1,5 % населення), 59 655 буддистів (0,8 % населення), 39 206 індуїстів (0,5 % населення)[5].
.svg)
