Після трьох сезонів в «Таврії» прийняв запрошення від донецького«Шахтаря», в якому відіграв 28 матчів у дебютному сезоні. Потім через травму втратив місце в «основі» і став переважно грати за другу команду гірників.
На початку 1998 року перейшов до харківського«Металіста», якому того ж року допоміг вийти до вищої ліги, де провів сезон 1998/99. Згодом грав у донецькому «Металурзі», з якого здавався в оренду до «Ворскли».
У 2003—2004 роках виступав в Росії за «СКА-Енергію» (Хабаровськ), потім повернувся в Україну, де завершив кар'єру у складі вінницької «Ниви» в 2005 році.
Виступи за збірну
У 1994—1995 роках грав за молодіжну збірну України, провівши 8 ігор і забивши 2 голи.
Тренерська кар'єра
З 2008 року Пятенко працював у тренерському штабі донецького«Металурга». 12 листопада 2010 року став виконувачем обов'язків головного тренера клубу після відставки Ніколая Костова[4].
4 травня 2011 року його було знову призначено в. о. головного тренера «Металурга» після відставки Андрія Гордєєва[5], а з 10 червня 2011 року став повноцінним головним тренером клубу[6], залишаючись на посаді до літа 2012 року.
У січні 2013 року став головним тренером вірменського «Бананца» (Єреван), який за Пятенка посів останнє місце в чемпіонаті Вірменії і вилетів у другий дивізіон. Після цього у серпні 2013 року Володимир повернувся в «Металург», де знову недовго був в.о. головного тренера, а у червні 2014 року Пятенко знову став головним тренером клубу, залишаючись на цій посаді до літа 2015 року, коли «Металург» припинив своє існування.
З літа 2015 року працював експертом на українському телебаченні. У січні 2017 року він прийняв пропозицію очолити білоруський клуб «Крумкачи», але вже в травні того ж року з сімейних причин покинув Мінськ[7].
12 січня2018 року Пятенко був призначений головним тренером київської«Оболоні-Бровар»[8]. У сезоні 2017/18 «пивовари» фінішували на 14-му місці в турнірній таблиці Першої ліги, після чого головний тренер покинув клуб[9].
Влітку 2021 року Пятенко очолив відновлений жіночий клуб «Динамо» (Київ)[10]. Сезон 2021/22 не був дограний через повномасштабне вторгнення Росії, тим не менш «динамівки» отримали право на наступний сезон зіграти у вищому дивізіоні. Там підопічні Пятенка посіли 7 місце, після чого тренер покинув команду.
↑Алексей Бабешко, Андрей Бабешко. «Шахтёру» — 70 лет. Кто есть кто. Футболисты «Шахтёра» 1936—2005. — Донецк: Новый мир, 2005. — С. 106. — 153 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-107-17-1.
↑FC Metalurh Press Service (3 травня 2011). Андрій Гордєєв подав у відставку (Russian) . Official FC Metalurh Donetsk Site. Архів оригіналу за 8 травня 2011. Процитовано 8 липня 2011. (рос.)
↑Elena Rovinskaya (14 вересня 2004). Интервью Владимира Пятенко (Russian) . skaenergy.ru. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 8 липня 2011. (рос.)