Пуанкаре (місячний кратер)

Характеристики кратера

Пуанкаре
Світлина зонда Clementine
Координати	56°52′ пд. ш. 163°59′ сх. д.
Діаметр	346 км
Глибина	3,200 км
Довгота ранкового термінатора	194°
Епонім	Анрі Пуанкаре
Пуанкаре

Кра́тер Пуанкаре́ (лат. Poincaré) — гігантський стародавній метеоритний кратер у південній півкулі зворотного боку Місяця, через значний розмір його іноді неофіційно називають «басейном Пуанкаре». Назву присвоєно на честь французького математика, механіка, фізика, астронома і філософа Анрі Пуанкаре (1854—1912); затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1970 році. Утворення кратера відбулось у донектарському періоді^[1].

Опис кратера

Візуалізація вимірювань лазерного альтиметра LIDAR зонду Clementine. Коло білого кольору вказує на розташування внутрішнього валу кратера, коло червоного кольору — розташування зовнішнього валу

Найближчими сусідами кратера є кратери Планк і Прандтль на заході; кратер Хопманн^[en] що прилягає до північно-західної частини зовнішнього валу кратера; кратер Кеджорі^[en] на півночі; кратер Гесс^[en], що прилягає до північно-східної частини зовнішнього валу; кратер Аббе, що прилягає до східної частини зовнішнього валу; кратер Лайман^[en] на півдні і кратер Кейо, що прилягає до південно-західної частини зовнішнього валу^[2]. Селенографічні координати центру кратера 56.86° пд. ш. 163.99° сх. д. / -56.86; 163.99, діаметр 346 км^[3], найбільша глибина 3,2 км^[1].

Кратер Пуанкаре практично повністю зруйнований протягом тривалого свого існування та його межі важко помітні і на фоні навколишньої місцевості. Кратер має подвійний вал, при цьому діаметр внутрішнього валу становить близько 160 км (див. наведену ілюстрацію). Обидва вали згладжені, при цьому їх східні частини практично повністю зруйновані й перекриті ланцюжком великих кратерів, у західній частині контури зовнішнього та внутрішнього валу досить добре помітні. Більшість чаші кратера затоплена темною базальтовою лавою і має низьке альбедо.

Товщина місячної кори в чаші кратера Пуанкаре менша за 5 км^[4], його оточують атипові оголення порід багатих олівіном, можливо це виходи мантійних порід.

Сателітні кратери

Фрагмент мапи LAC-132.

Пуанкаре[3]	Координати	Діаметр, км
C	54.59° пд. ш. 168.71° сх. д. / -54.59; 168.71 (Пуанкаре C)	19,2
J	59.64° пд. ш. 167.88° сх. д. / -59.64; 167.88 (Пуанкаре J)	19,3
Q	59.53° пд. ш. 159.76° сх. д. / -59.53; 159.76 (Пуанкаре Q)	26,5
X	53.92° пд. ш. 161.18° сх. д. / -53.92; 161.18 (Пуанкаре X)	20,9
Z	53.9° пд. ш. 164.31° сх. д. / -53.9; 164.31 (Пуанкаре Z)	34,9

• Сателітний кратер Пуанкаре R у 1997 році був перейменований Міжнародним астрономічним союзом на Кейо.
• Утворення сателітного кратера Пуанкаре Z відбулось у нектарському періоді^[1].

Див. також

• Список кратерів на Місяці
• Місячний кратер
• Морфологічний каталог кратерів Місяця
• Планетна номенклатура
• Селенографія
• Селенологія
• Пізнє важке бомбардування

Примітки

1. Lunar Impact Crater Database // Lunar and Planetary Institute (англ.)
2. Кратер Пуанкаре на мапі LAC-132
3. Довідник Міжнародного астрономічного союзу (англ.)
4. The Crust of the Moon as Seen by Grail Science 8 February 2013: Vol. 339 no. 6120 pp. 671—675 DOI:10.1126/science.1231530.

Посилання

• Цифровий фотографічний атлас Місяця. (англ.)
• Опис кратера на сайтs The Moon-Wiki.
• Andersson, L.E., and E.A. Whitaker NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. — NASA Reference Publication 1097, October 1982.