За даними митрополита Іларіона (Огієнка), у XVI столітті вперше згадується православна церква в селі[2]. Український історик Іван Крип'якевич датує першу згадку про церкву східного обряду 1620 роком[2].
1839 року в Потоці Горішньому зведено нову греко-католицьку церкву[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі Потік переважно проживали римо-католики, меншою мірою — греко-католики, які розмовляли українською мовою[3].
17 грудня 1943 року польські шовіністи вбили в селі 5 українців[4]. У відповідь 19 грудня 1943 року українські війська під командуванням Володимира Дармохваля, українські поліцаї з постів у Потоці Горішньому, Біщі, Курилівці, Княжполі, Тарногороді, Дзікові та Чепліці разом із підрозділом німецької жандармерії вбили 19 селян[5]. Тоді був убитий і отець Блажей Новосад, який не хотів залишити парафіян, незважаючи на попередні попередження про наближення українського підрозділу[6].
↑M. Zajączkowski, Ukraińskie podziemie na Lubelszczyźnie w okresie okupacji niemieckiej 1939-1944, Instytut Pamięci Narodowej, Instytut Studiów Politycznych PAN, Lublin-Warszawa 2015, s. 197-198. ww1.stankiewicze.com. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.