Поручі (обладунок)

Поручі

По́ручі^[1] або нарукавники, на́ручні^[2] — елемент захисного обладунку, який слугує для захисту рук. У вужчому значенні — частина обладунку, що закриває передпліччя (від ліктя до кисті). Може бути як самостійним елементом захисного спорядження, так і частиною пластинчастого обладунку — у такому випадку вони споряджалися налокітниками. Поручі робили переважно з металу, але існували й шкіряні: як основа для кріплення металевих смуг (див. шинний захист кінцівок).

Поручі (у вузькому значенні) з налокітником на ліву руку — елемент обладунку італійського лицаря. Бл. 1380—1400 рр. Сталь, мідний сплав. Музей мистецтва Метрополітен.

Опис

Складові поручів у європейському обладунку:

• наплічник, нараменник^[3] (англ. spaulder, пол. naramiennik) — частина обладунку, що захищає плече (плечовий суглоб).
• наплічник, опаха (англ. rerebrace, upper cannon, пол. opacha)— частина обладунку, що захищає верхню частину руки (плече).
• налокітник, локітник^[4] (англ. couter, пол. nałokcica)— частина обладунку, що захищає лікоть.
• поручі, на́ручні, нару́ччя, карваш (англ. vambrace, пол. zarękawie, karwasz) — частина обладунку, що захищає передпліччя.

Історія

Див. також

• Маніка — давньоримські поручі з окремих сегментів, які захищали всю руку
• Нарукавник — широка смуга шкіри, що кріпилася до лівого рукава лучника для захисту руки під час стрільби

Примітки

1. Поручі // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Наручи // Русско-украинский словарь. 2013.
3. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов); Словник українсько-російський 1927 р. (А. Ніковський)
4. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Джерела

• Наручи. Защитный долгожитель (рос.)