По́ні (англ.pony, від гал.ponaidh), заст.муц[1] — група порід коней, висота яких у холці не перевищує 150 см. Походить із Азії та Шотландії. У світі налічується близько 30 порід поні. Максимальна тривалість життя — 45-50 років. Від початку поні використовувались як тяглові тварини у шахтах та копальнях, в XX—XXI сторіччях їх розводять переважно задля дитячого кінного спорту, як домашніх улюбленців та задля виступів у цирку.
Шетлендський поні[2] (англ.Shetland pony) — дуже древня та мініатюрна порода коней. Сформувались на Шетландських та Оркнейських островахАтлантичного океану більше тисячі років тому. Висота в холці яких 80-120 сантиметрів. При схрещуванні з іншими породами коней дають нормальне потомство. Вони невибагливі до умов утримання, добре переносять низькі температури. Використовувались у Шотландії в гірничій промисловості для вивозу з шахтруди або вугілля[3][4].
Ексмурський поні (англ.Exmoor Pony) — найстаріша з усіх порід поні, що живуть в горах і на торф'яних болотах Великої Британії та одна з найстаріших порід коней на землі. Походить з південно-західних англійськихграфствСомерсет і Девон. Перша згадка про ексмурських поні та їх власників зустрічається у земельному описі в Англії 1085 року. Віддаленість місць проживання від цивілізації сприяла тому, що ексмурський поні майже не змішувався із іншими породами.
У 1921 році було засновано товариство любителів ексмурських поні. Основна мета — поліпшення умов життя та залучення інтересу до розведення цієї історичної породи. Табуни поні продовжують вести дике життя на пустощах, але щороку їх збирають для перевірки.
Фалабелла — найменша з усіх порід коней у світі, яку часто помилково вважають породою поні. Насправді, вона належить до особливої, самостійної групи мініатюрних коней.[5] Середній ріст: 50 — 75 см в холці та нижче. Порода виведена[6][7]фермером Джуліо Сезаре Фалабеллою в Аргентині у середині XX століття.[5]