Полтавський інститут шляхетних дівчат — закритий навчальний заклад, який діяв у Полтаві в 1818—1917 роках. Перший серед губернських міст і шостий у Російської імперії взагалі, інститут шляхетних дівчат був єдиним у Полтавській губернії середнім навчальним закладом для збіднілих дворянських дочок[1]. Він давав освіту, естетичне і етичне виховання і право на посаду виховательок дворянських і духовних дітей.
Спочатку (1830 року) був зведений триповерховий центральний корпус. Потім до нього добудовані «інші частини, які найбільше потрібні при існуючій будівлі» [1]. До 4 вересня1832 року будівля інституту являла собою кам'яний триповерховий будинок з двома боковими кам'яними двоповерховими флігелями, з'єднаними з основним корпусом кам'яними одноповерховими галереями.
Добудови другої половини XIX століття (1833, 1835, 1842, 1854, 1866, 1872, 1897 рр.) об'єднали всі об'єкти комплексу в довгу (понад 130 м) триповерхову споруду. Двір був оточений кам'яною огорожею, частково суцільною, частково решітчастою. В'їзд в двір прикрашений двома башточками-пропілеями з колонами.
У 1841 році інституту було також передане приміщення Полтавської школи садівництва — близький за композиційно-планувальним рішенням і архітектурним образом двоповерховий кам'яний будинок розташований по сусідству[2].
Полтавський Дворянський благодійний Інститут шляхетних дівчат був урочисто відкритий 12 грудня1818 року [3]. Для приміщення інституту Семен Кочубей «передав свій будинок з садом, лісом, сіножатями і городами на 83 десятинах 448 кв. саженях»[4].
Майже десять років цей навчальний заклад діяв на кошти дворян, а з 17 вересня1827 року на клопотання Репніна-Волконського указом імператора Миколи I його перетворено з дворянського в урядовий. Указу передбачалося не тільки виділення з казни коштів на утримання 60 вихованок, а і передбачалося будівництво державним коштом протягом чотирьох років побудувати новий будинок для інституту[3].
До інституту приймали дівчат дворянського походження, пізніше із духовенства і купців віком від 6 до 18 років. Повний курс навчання тривав 7 років. Плата за навчання становила 150—400 карбованців на рік. У перші роки в інституті навчалося 15 учениць (по одній від повіту). У 1832 році згідно з указом імператора — 60 вихованок. Потім кількість вихованок зростала до 170-ти (1864 р.) і більше. У 1910 році в інституті навчалися 209 учениць[5].
Керувала інститутом рада, першим головою якої була Варвара Олексіївна Рєпніна, членами: В. В. Капніст, П. П. Гулак-Артемовський, М. М. Новиков.
↑Зважаючи на схожість архітектурного стилю і композиційного рішення архітектурного комплексу інституту і школи садівництва, краєзнавці висувають припущення, що вони належать одному авторові