Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(січень 2020)
Народився після 1734 року.[1] Походив зі львівської міщанської родини, члени якої часто згадані в метричних книгах костелу Марії Сніжної Краківського передмістя.[2]
Збігнєв Горнунг стверджував, що на основі листа самого М. Полейовського варто погодитися з тим, що близько 1750-го року він розпочав навчання в майстернях («фабриках») Пінзеля у Бучачі та Городенці, потім в Антона Осинського в Наварії і Годовиці.[3]
1762 року виступав разом із Осинським у судовій справі у Львові. Скоріш за все співпрацював із колективом кваліфікованих виконавців, оскільки часто працював над кількома замовленнями одночасно. Стилістично скульптура Полейовського належить до рококо із певним тяжінням до класицизму. Відомо про доручення 1777 року від львівської міської економії виготовити проєкт реставрації ратуші і перебудови сусідньої Синдиківської кам'яниці[4]. Володів кам'яницею на вулиці Руській, 20 у Львові.[5]
30 червня 1766 уклав угоду, за якою мав виконати різьби для головного вівтаря латинської катедри у Львові («особи, янголи, діти, серафими, консолі, орнаменти, хмарки, фестони тощо»), за що мав отримати 5600 злотих польських, виплачених ратами[6]. 1769 року почав виконувати роботи на замовлення Франциска Салезія Потоцького в Кристинополі; не відомо, чи це стосувалось палацу, костелу бернардинців чи церкви василіян.[7]
1 серпня1777 року Львівська капітула РКЦ подала позов до суду на нього щодо повернення 192 злотих (з 1238-ми виплачених) для купівлі вина на потреби «фабрики»; війтівський суд задовольнив його. 1778 року виграв позов в Львівської капітули РКЦ щодо квоти 1538 злотих, відтоді не згаданий в записах Львівської катедри.
1781 року уклав контракт (текст невідомий) на виготовлення 6 вівтарів та амвону собору Почаївського монастиря. 1786 року написав 2 листи до ігумена Почаївського монастиря через затримку виплати гонорару за «неякісні роботи», в яких стверджував про безпідставність закидів, попереджував про можливий позов до львівського «Форуму Нобіліуму». Ці аргументи, може, дрібні виправлення за допомогою брата Яна владнали конфлікт. 26 квітня1790 підписав угоду з Почаївським монастирем щодо нагляду ним за «фабрикою» з оплатою 300 злотих щороку та «ординарією» (натуральна оплата).
Перша дружина — Барбара Хоцімська, друга — Маґдалена. Діти були охрещені в костелі Марії Сніжної, зокрема: Вероніка (1758), Фелікс Петро (1759), Ґертруда (1761), Іґнацій (1764), Казимир Йосиф (1766), Теофіла (1767).
На думку Дмитра Крвавича, в 1762—1768 роках виконував роботи з мистецького оздоблення костелу в Наварії, про що писав українським духівникам у Луцьку (був автором головного вівтаря й проповідальниці).[15] Ян К. Островський стверджував, що все вказує на те, що він був автором головного вівтаря й проповідальниці в костелі Наварії, а фігури мав завершити до початку своєї роботи в латинській катедрі Львова.[16] Пйотр Красний і Якуб Сіто припускають, що Петро Полейовський був автором статуї Мойсея (можливо, також святого Івана й Матері Божої) у головному вівтарі, також статуй з амвону. Також він міг бути автором проєкту амвону.[17]
Ймовірні роботи
скульптурне оздоблення будинку свого брата Петра на вулиці Вірменській у Львові (нині будинок № 13)[18].
оздоблення будинку № 36 (1778–1781); і № 43 (1768 або 1781) на площі Ринок у Львові[19].
↑Його старший брат Пйотр народився в 1734 році → Betlej A.Polejowski Piotr // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 376.
↑Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 291. (пол.)
↑Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 288.
↑ абВуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка — Т. 241 (CCXLI), 2001. — С. 122.
↑Katedra łacińska we Lwowie / opracowali J. Adamski, M. Biernat, J. K. Ostrowski, J. T. Petrus // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, Goldruk, 2013. — T. 21. — S. 33. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
↑Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 289.
↑Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль : ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 222.
↑вівтарі виготовлялись з липня 1781 по травень 1783 → Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття… — С. 222.
↑ абHornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.)… — S. 290.
↑Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо… — С. 149—150.
↑Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nawarii // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 63. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
↑Вуйцик В. С. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Вісник інституту «Укрзахідпроєктреставрація». — Вип. 14, Львів, 2004. — С. 156. — ISBN 966-95066-4-13.
↑Burda E. Sierakowski Wacław Hieronim z Bogusławic Jan Andrzej h. Ogończyk (1700—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 312. (пол.)
Джерела
Крвавич Д. П. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 149—150.
Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 288—291. (пол.)