Повітряно-космічні сили Росії

Повітряно-космічні сили Росії
рос. Воздушно-космические силы Российской Федерации
На службі	з 1 серпня 2015
Країна	Росія
Належність	Міністерство оборони Росії
Вид	Повітряні сили
У складі	Збройні сили Росії
Гарнізон/Штаб	Москва
Війни/битви	Інтервенція Росії в Сирію Інцидент у Керченській протоці Лісові пожежі у Сибіру Російсько-українська війна
Вебсайт	structure.mil.ru
Командування
Поточний командувач	генерал-полковник Віктор Афзалов[1]
Визначні командувачі	генерал-полковник Віктор Бондарєв
Знаки розрізнення
Прапор
Середня емблема
Розпізнавальний знак ВПС Росії
Петличний знак
Нарукавний знак
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряно-космічні сили (рос. Воздушно-космические силы Российской Федерации, ВКС) — один з трьох видів Збройних сил Російської Федерації, призначений для ведення бойових дій переважно в повітряному й космічному просторі.

Сформовано у 2015 році в результаті об'єднання Військово-повітряних сил (ВПС) й Військ повітряно-космічної оборони (ВПКО)^[2].

Загальне керівництво повітряно-космічною обороною Росії здійснює Генеральний штаб Збройних сил Російської Федерації, а безпосереднє — Головне командування Повітряно-космічних сил^[3].

Головний штаб Повітряно-космічних сил дислокується в будівлі Міністерства оборони Російської Федерації, розташованому в районі Арбата, на вулиці Знам'янка у Москві^[4].

Професійне свято — День Повітряно-космічних сил, що відзначається щорічно 12 серпня^[5].

Структура й завдання

Організаційно ВКС ЗС Росії включають три роди військ (сил)^[6]:

• Військово-повітряні сили;
• Війська ППО-ПРО;
• Космічні війська.

Завдання

Вручення Бойового прапора Повітряно-космічних сил Путіним. Москва, 17 березня 2016 року

Повітряно-космічні сили вирішують широкий спектр завдань^[6]:

• відбиття агресії в повітряно-космічній сфері та захист від ударів засобів повітряно-космічного нападу супротивника пунктів управління вищих ланок державного і військового управління, угруповань військ (сил), адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, найважливіших об'єктів економіки та інфраструктури країни;
• ураження об'єктів і військ противника із застосуванням як звичайних, так і ядерних засобів ураження;
• авіаційне забезпечення бойових дій військ (сил) інших видів і родів військ;
• поразку головних частин балістичних ракет імовірного противника, атакуючих важливі державні об'єкти;
• забезпечення вищих ланок управління достовірною інформацією про виявлення стартів балістичних ракет і попередження про ракетний напад;
• спостереження за космічними об'єктами і виявлення загроз на адресу Росії в космосі і з космосу, а при необхідності — парирування таких загроз;
• здійснення запусків космічних апаратів на орбіти, управління супутниковими системами військового і подвійного призначення в польоті і застосування окремих з них в інтересах забезпечення військ необхідною інформацією;
• підтримання в установленому складі і готовності до застосування супутникових систем військового і подвійного призначення, засобів їх запуску та управління і ряд інших завдань.

Історія

Приступили до виконання поставлених завдань з 1 серпня 2015 року відповідно до наказу Президента Російської Федерації^[7][3].

Повітряно-космічні сили РФ створені шляхом об'єднання Військово-повітряних сил й Військ повітряно-космічної оборони. 3 серпня 2015 року Міністр оборони РФ Шойгу заявив^[8][9]:

"Формування ВКС шляхом з'єднання Військово-повітряних сил і Військ повітряно-космічної оборони є оптимальним варіантом вдосконалення системи повітряно-космічної оборони країни. Це дозволяє, в першу чергу, зосередити в одних руках всю відповідальність за формування військово-технічної політики щодо розвитку військ, що вирішують завдання в повітряно-космічній сфері, по-друге, за рахунок більш тісної інтеграції підвищити ефективність їх застосування, по-третє, забезпечити поступальний розвиток системи повітряно-космічної оборони країни. "

З 30 вересня 2015 року Повітряно-космічні сили РФ беруть участь у військовому втручанні Росії у Сирію, багато військовослужбовців були удостоєні високих урядових нагород Росії та Сирії. На кінець 2016 року бойовий досвід в Сирії отримали 84 % льотного складу ВКС Росії^[10].

17 березня 2016 року головнокомандувач збройними силами Росії Путін вручив Бойовий прапор Повітряно-космічних сил головнокомандувачу ВКС генерал-полковнику Віктору Бондареву^[11].

Командування

Перший командний склад Повітряно-космічних сил було призначено 1 серпня 2015 року^[7]. Першим Головнокомандувачем Повітряно-космічних сил став генерал-полковник Віктор Бондарєв, який до цього обіймав посаду Головнокомандувача Військово-повітряних сил Російської Федерації.

Станом на січень 2020 року Командування ВКС представлено такими вищими офіцерами:

Посада	Звання	Ім'я
Головнокомандувач Повітряно-космічних сил	генерал армії	Афзалов Віктор Мусавірович
Начальник Головного штабу — перший заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил	-	-
Командувач Військово-повітряних сил — заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил	генерал-лейтенант	Дронов Сергій Володимирович
Командувач військ протиповітряної та протиракетної оборони — заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сила	генерал-лейтенант	Грєхов Юрій Миколайович
Командувач Космічних військ — заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил	генерал-полковник	Головко Олександр Валентинович
Заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил по військово-політичній роботі	генерал-майор	Максимцев Олександр Анатолійович
Заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил з матеріально-технічному забезпечення	генерал-майор	Хеірбеков Забіт Сабірович
Заступник Головнокомандувача Повітряно-космічних сил з озброєння	генерал-майор	Мещеряков Сергій Дорофійович

Командувачі

• генерал-полковник Бондарєв Віктор Миколайович (1 серпня 2015 — 26 вересня 2017),
• Кураченко Павло Павлович (тимчасово виконувач обов'язків Головнокомандувача з 25.09.2017 по 22.11.2017),^{[12][13][7][14]}
• генерал армії Суровікін Сергій Володимирович (31 жовтня 2017 — серпень 2023).
• генерал-полковник Афзалов Віктор Мусавірович (жовтень 2023)

Санкції

У серпні 2024 року Велика Британія ввела нові санкції проти Росії, до списку включено й Повітряно-космічні сили РФ^[15][16].

Навчальні заклади

• Військовий навчально-науковий центр ВПС «Військово-повітряна орденів Леніна і Жовтневої Революції, Червонопрапорна академія імені професора М. Е. Жуковського і Ю. А. Гагаріна» (місто Вороніж),
• Військово-космічна Червонопрапорна академія імені А. Ф. Можайського (Санкт-Петербург),
• Ярославське вище військове училище протиповітряної оборони імені 60-річчя Великого Жовтня,
• Військова Червонопрапорна академія повітряно-космічної оборони імені Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова (місто Твер),
• Краснодарське вище військове авіаційне ордена Дружби народів училище льотчиків імені Героя Радянського Союзу А. К. Сєрова,
• Навчальний військовий центр при Рязанському державному радіотехнічному університеті,
• Навчальний військовий центр при Московському орденів Леніна і Жовтневої Революції авіаційному інституті імені Серго Орджонікідзе,^[17]
• Навчальний військовий центр при Уфімському державному авіаційному технічному ордена Леніна університеті,^[18]
• Військовий інститут при Московському державному технічному орденів Леніна, Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора університеті імені Н. Е. Баумана,^[19]
• 183-ий навчальний центр,
• Тверське Суворовське військове училище.^[20][21]

Культура

Головний заклад культури — Центральний офіцерський клуб Повітряно-космічних сил (Москва)^[22].

У листопаді 2018 року Міноборони Росії повідомило про створення на території парку «Патріот» Центрального музею Повітряно-космічних сил Росії^[23].

Див. також

• Збройні сили Російської Федерації
• Військово-повітряні сили Російської Федерації
• Космічні війська Російської Федерації
• Війська протиповітряної і протиракетної оборони Російської Федерації
• Служба безпеки польотів авіації Збройних сил Російської Федерації
• Головний храм Збройних сил РФ
• Втрати військовослужбовців Повітряно-космічних сил Росії під час вторгнення в Україну (з 2022)

Примітки

1. РИА Новости: Сергея Суровикина на посту командующего ВКС сменил Виктор Афзалов. Meduza. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 10 вересня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023. (рос.)
2. Воздушно-космические силы России приступили к службе. «Интерфакс». 3 августа 2015 года. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 18 січня 2020.
3. Новый вид Вооружённых Сил России — Воздушно-космические силы — приступил к несению боевого дежурства по воздушно-космической обороне [Архівовано 2015-10-01 у Wayback Machine.] // Управление пресс-службы и информации Минобороны России, 3 августа 2015
4. Штаб Воздушно-космических сил разместится на Арбате [Архівовано 2015-08-20 у Wayback Machine.] // «Интерфакс», 3 августа 2015
5. 12 августа — 104 года Воздушно-космическим силам [Архівовано 2016-08-26 у Wayback Machine.] // Официальный сайт Минобороны России
6. Структура Вооружённых Сил Российской Федерации. Воздушно-космические силы. Задачи и главное командование [Архівовано 2015-08-06 у Wayback Machine.] // Официальный сайт Минобороны России
7. Шойгу: «В России создан новый вид вооружённых сил — Воздушно-космические силы» [Архівовано 2015-08-04 у Wayback Machine.] // «ТАСС», 3 августа 2015
8. В России созданы Воздушно-космические силы. [Архівовано 2015-08-03 у Wayback Machine.] «Лента.Ру» // lenta.ru (3 августа 2015 года)
9. Министр обороны России генерал армии Сергей Шойгу провёл очередное селекторное совещание [Архівовано 2015-10-01 у Wayback Machine.] // Управление пресс-службы и информации Минобороны России (3 августа 2015 года)
10. В Национальном центре управления обороной прошло расширенное заседание Коллегии Минобороны России: Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 18 січня 2020.
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 18 січня 2020.
12. «Российское военное обозрение». 2017. № 9. — С.73 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 18 січня 2020.
13. Источник: врио главкома ВКС назначен генерал-лейтенант Павел Кураченко. ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 29 листопада 2017.
14. Биографическая справка. Биография Павла Кураченко [Архівовано 2015-10-01 у Wayback Machine.] // «РИА Новости», 3 августа 2015
15. Британія ввела санкції проти Повітряно-космічних сил РФ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 вересня 2024.
16. FCDO - UK Sanctions List Search - GOV.UK. search-uk-sanctions-list.service.gov.uk. Процитовано 18 вересня 2024.
17.  // Википедия. — 2017-09-17.
18. Учебный военный центр. www.ugatu.su. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 2 грудня 2017.
19. Военное обучение в МГТУ им. Н.Э.Баумана | Военный институт МГТУ им. Н. Э. Баумана. mil.bmstu.ru. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
20. Карта сайтов образовательных организаций — Военная академия генерального штаба Вооруженных Сил Российской Федерации. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 18 січня 2020.
21. Министр обороны России генерал армии Сергей Шойгу проверил ход строительства Московского президентского кадетского училища: Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 18 січня 2020.
22. Центральный офицерский клуб Воздушно-космических сил: Министерство обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 18 січня 2020.
23. Минобороны России на официальных страницах в соцсетях опубликовало видеоролик, посвященный созданию Центрального музея ВКС в парке «Патриот» / [Архівовано 2018-11-30 у Wayback Machine.] mil.ru

Джерела

• Юрий Бараш. Современное состояние воздушно-космической обороны России и перспективы её развития. Часть 1 // Виклики і ризики. — ЦДАКР, 2019. — № 16 (127) (30 серпня). — С. 37.

Посилання

• Офіційний сайт Міністерства оборони Російської Федерації. // mil.ru
• Структура Збройних Сил Російської Федерації. Повітряно-космічні сили. Завдання і головне командування. Офіційний сайт Міністерства оборони Російської Федерації // structure.mil.ru
• Дмитро Сергєєв. Повітряно-космічний «парасольку»: чим займуться нові війська Росії // ТРК «Зірка», 3 серпня 2015