Пачакамак — місто з храмом тієї ж назви на узбережжі Тихого океану. Перші поселення існували з 200 року н. е. З 600 до 800 року входило до складу імперії Уарі. Безпосередньо місто засновано близько 800 року. Спочатку називалося Ічма. Було столицею невеликої держави Ічма. З часом перейменовано на Пачакамак. Тут розташовувався загальноандський культовий центр, де шанувалося божество Пача Камак. На тепер залишилися лише руїни.
Історія
Пачамак розташовувався на відстані 40 км від сучасної Ліми у долині річки Лурін. Спочатку відносився до культури Ліма. Згодом набув потужного розвитку в часи Уарі. В цей час сформувався своєрідний стиль Пачакамака в кераміці та ткацтві.
Він був містом, де розташовувався оракул. Пророцтва тлумачили жерці храму, який був присвячений богу Пача Камак. Бог Пачакамак був прибережним аналогом бога Віракочі. Пачакамак обіймав у державі Уарі виняткове становище. Місто і його околиці являли собою на кшталт міжнародної зони. Тому сюди без жодних побоювань могли приходити прочани з районів, які не перебували під владою міста Уарі. В місто Пачакамак стікалися тисячі прочан, зокрема з найвіддаленіших місць. Вони молили оракула про пророцтво і несли цінні дари — золото і срібло. Наплив прочан і слава священного міста поступово перетворили Пачакамак в один з найбільших міст, який за розмірами своєї території міг змагатися з самим Уарі.
Після падіння Уарі місто Пачакамак зберіг свій статус. Навіть став столицею невеличкої держави Ічма з 800 до 1450 року. У 1450 році майже без спротиву підкорився імперії інків на чолі із Пачакутеком. Бог Пача Камак поповнив пантеон інків.
Місто Пачакамак бурхливо розвивалася за підтримки місцевого населення, а також знаті імперії. Значно підтримували місто та храм Сапа Інки (імператори інків). Прибережні області навіть за часів правління інків платили данину не головному місту імперії — Куско, а священному оракулу в Пачакамаку.
Водночас жерці храму не завжди виносили точні провіщення: під час війни Атауальпи з Уаскаром віддавали перемогу останньому (переміг Атауальпа), згодом оголошували перемогу Атауальпі в сутичках з іспанцями.
У 1533 році місто і храм було захоплено іспанцями. Жерці вчасно дізналися про похід на священне місто, тому встигли ще до приходу конкістадорів закопати основну частину коштовностей у 25 тонн в пісок прибережній пустелі. Втім, іспанцям вдалося захопити понад 650 кг золотих речей 16 тис. унцій срібних речей. Саме місто тоді ж припинило своє існування.
Структура міста
У центрі Пачакамак розташовувався священний квартал з храмом, де перебувала велика дерев'яна статуя бога, що володів даром провидіння, а також ідоли риб, собак і лисиць.
Після входження міста до складу імперії інків Тауантінсую у місті було зведено храм Сонця. Однак, попри це, головну роль в місті продовжував відігравати храм бога Пача Камака.
Найбільшу роль в розкритті та дослідженні будівель міста відіграв німецький археолог Макс Уле, який здійснював тут значні дослідження наприкінці XIX ст.
Leon, P., 1998, The Discovery and Conquest of Peru, Chronicles of the New World Encounter, edited and translated by Cook and Cook, Durham: Duke University Press, ISBN 9780822321460