П'ядь (д.-рус. пѧдь від прасл. *pęti — «п'ясти, натягати») — давня міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців («мала п'ядь») або великого пальця і мізинця («велика п'ядь»). 1 п'ядь = 17,78 см