П'ядь (д.-рус.пѧдь від прасл.*pęti — «п'ясти, натягати») — давня міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців («мала п'ядь») або великого пальця і мізинця («велика п'ядь»).
1 п'ядь = 17,78 см
В українському фольклорі згадується «семип'ядна пищаль»: «Хведора Безрідного ховали. Руський „Отченаш“ читали, в семип'ядні пищалі гримали» (дума про Хведора Безрідного)[2], «Семип'ядную пищаль підняв і орлам сизоперим кулю на подарунок подарував»[3].
Мовні звороти, приказки
Ні на п'ядь [не відступати, не відходити] — ні на крок.