Карл Отто Густав Вехтер (нім. Karl Otto Gustav Wächter), у 1918—1919 роках — барон фон Вехтер[2] (нім. Otto Gustav Freiherr von Wächter; 8 липня 1901, Відень — 14 липня 1949, Рим)[3] — австрійський юрист, доктор юридичних наук, діяч НСДАП і СС, з травня 1944 групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції, перший губернатор дистрикту Краків, другий губернатор дистрикту Галичина. Кавалер Німецького хреста в сріблі.
Довоєнна біографія
Третя дитина та єдиний син гауптмана австро-угорської армії Йозефа Вехтера і його дружини Марти, уродженої Проб.
З 1923 р. — член СА, з 1930 р. — член НСДАП. У 1932—1934 рр. — адвокат. З 1930 р. — на керівних посадах в австрійському відділенні НСДАП, яка існувала в Австрії нелегально. Брав участь у підготовці вбивства Дольфуса в липні 1934, після провалу путчу утік до Німеччини, відмовився від австрійського громадянства.
З 24 травня 1938 р. по 30 квітня 1939 р. — державний комісар у ліквідаційному міністерстві (після аншлюсу), з жовтня 1939 р. — голова Краківського регіонального управління.
Після розділу Німеччиною та СРСР Польщі співпрацював із владою СРСР у видачі євреїв окупованих територій Німеччині, вирішенні «єврейського питання».
Протягом 1942—1944 — губернатор Дистрикту Галичина.
Після засудження митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким масового знищення єврейського населення Галичини як «фахівець з українського питання» разом з Альфредом Бізанцом, Гансом Кохом відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастиря. Старий предстоятель насварив «відвідувачів» — у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».[4]
Заохочував діяльність українських націоналістичних організацій, зокрема, пронімецьких. Дозволив Українському Центральному Комітетові під керівництвом Володимира Кубійовича сформувати українську дивізію «Галичина».
28 квітня 1943 р. Вехтер взяв участь в урочистостях у Львові з нагоди створення дивізії. Церемонія відбулася в кафедральному соборі св. Юра.
Вважається, що д-р. Вехтер набагато прихильніше ставився до українців (галичан) у дистрикті Галичина, аніж, для порівняння, Ганс Франк у Генерал-губернаторстві, а тим більше Еріх Кох у Райхскомісаріаті Україна.
Перебував у м. Підгайці[5].
Військовий адміністратор в Італії (1944). Робота в головному управлінні СС (1945).
Після втрати німцями Галичини в середині 1944 р. Отто Вехтер виконував функції військового адміністратора в Італії, в 1945-му очолив уряд національних справ у головному управлінні СС. Продовжував утримувати зв'язки з українцями і всіляко допомагав у різних справах. Зокрема, на початку квітня 1945 р., коли Гітлер наказав частково роззброїти Українську дивізію, а на її основі створити німецьку парашутну дивізію, генерал Вехтер завдяки своїм впливам зумів не тільки домогтися скасування цього наказу, але й поповнення української дивізії 3.000 вояків. Сприяв визнанню Українського Національного Комітету і творенню Української Національної Армії. Намагався урятувати українських вояків з усіх формацій по німецькому боці від видачі більшовикам, а в першу чергу — вояків Дивізії «Галичина» — тоді 1-ї української дивізії УНА.
Післявоєнне життя 1945—1949 рр.
Після капітуляції Німеччини й закінчення війни д-р Отто Вехтер подався до Італії, де жив у католицькому монастирі «Vigna Pia» під іменем Альфредо Райнгард. Помер від лептоспірозу 14 серпня 1949 р. в Римі.
Злочини
Вехтер несе відповідальність за масове знищення євреїв у Кракові та Галичині, а також за вивезення польських культурних цінностей із генерал-губернаторства (в основному з Кракова) в Австрію.
Сім'я
11 вересня 1932 року одружився з дочкою штирійського фабриканта Шарлоттою Блекман, у шлюбі народилися два сини й чотири дочки. Хрещеним батьком молодшого сина Вехтера Горста Артура був Артур Зейсс-Інкварт.
Звання
Нагороди
Друга світова війна
Світлини
-
Вехтер (крайній ліворуч) у німецькому поселенні (Польща, 1940)
-
Ганс Франк (в центрі) з губернаторами дистриктів (1942). Вехтер — третій праворуч.
-
Вехтер (ліворуч) вітає музичного керівника Віденської філармонії Ганса Кнаппертсбуша на залізничному вокзалі в Кракові.
-
Промова губернатора
дистрикту Галичина Отто Вехтера до добровольців
дивізії Галичина. 18 липня 1943, Львів.
Примітки
Джерела