Несвіч

село Несвіч
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький
Тер. громада	Городищенська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA07080050150011857
Основні дані
Засноване	10 травня 1444 року (Владислав III подарував Несвіч Дашкові Молдаєвичові)
Населення	▼738
Площа	2,719 км²
Густота населення	296,43 осіб/км²
Поштовий індекс	45652
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°37′56″ пн. ш. 25°3′35″ сх. д. / 50.63222° пн. ш. 25.05972° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	207 м
Місцева влада
Адреса ради	45652, Волинська обл., Луцький р-н, с. Несвіч, вул. Центральна, 53
Карта
	Несвіч
	Несвіч
Мапа
	Несвіч у Вікісховищі

Не́свіч — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Городищенської сільської громади. Населення становить 738 осіб^[1].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 725 осіб, з яких 332 чоловіки та 393 жінки.^[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 804 особи.^[3]

У 2019 році на зборах села більша частина населення вирішила вийти з УПЦ Московського патріархату й перейти до новоствореної ПЦУ, проте настоятель храму не перейшов, як і 60 інших жителів^[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	99,38 %
російська	0,50 %
молдовська	0,12 %

Відомі люди

Золотун Володимир — український військовик, вояк УПА, Лицар Бронзового хреста бойової заслуги. Загинув поблизу села.
Федорчук Ярослав Петрович — український політик, депутат Верховної Ради України IV—VII скликань. Народився в селі Несвіч.
Дмитрук Василь Павлович — український діяч, голова Волинської обласної ради (1998—2006 рр.). Народився 9 січня 1952, в селі Несвіч.

Герої російсько-української війни

https://volynlegion.com.ua/hero/a0f212e3-bec0-4394-86d2-9a95636cd118 Старший лейтенант Назарій Ігорьович Пасічник, випускник Несвічівської школи. Проходив службу у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського на Сумщині. Загинув 18 травня 2022 року біля села ВолодимирівкаДонецької області.
https://volynlegion.com.ua/hero/d0951a83-9fc8-4342-98be-13e44b135404 Старший солдат Владислав Олександрович Неділько, водій-механік, проходив службу у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув 24 лютого 2022 року під Лисичанськом внаслідок підриву танка ворожою ДРГ. Похований в селі Несвіч.
https://volynlegion.com.ua/hero/51618eb7-ba03-49cc-b49e-26a9ed453584 Дулько Андрій Валерійович народився 16 травня 1984 року. Зростав в селі Несвіч, де і закінчив місцеву школу. З 2014 року захищав Батьківщину в складі 24 ОМБР. 26 березня 2022 року загинув біля міста Попасна Луганської області. Похований 9 грудня 2024 на алеї Слави у місті Шептицький, де проживав після одруження.

Пам'ятки археології

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

На південно-східній околиці села, на схід від цвинтаря, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Полонки висотою 5–6 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду XII–ХІІІ ст. площею до 1,5 га.
В східній частині села, на схід від тракторної бригади, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Полонки висотою 3–4 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньруського періоду XI—XIII ст. площею до 2 га.
На східній околиці села, навпроти церкви, на прилеглій до будинку сільської ради території — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га. Воно знаходиться на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Полонки висотою 3–4 м над рівнем заплави.
На північно-східній околиці села, на рівній ділянці першої надзаплавної тераси лівого берега р. Полонки висотою 4–5 м над рівнем заплави — селище XIII—XIV ст. площею 2 га.
За 1 км на схід від села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонки висотою близько 10 м над рівнем заплави, поблизу дороги, яка сполучає Несвіч з автодорогою Н17 Луцьк — Львів,^[6] — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII—XIV ст. площею близько 1 га.
За 1,8 км на північний схід від села, на схилі мису першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонки висотою 7–8 м над рівнем заплави — двошарове поселення вельбарської культури і давньоруського періоду XI—XIII ст. площею 2 га.
За 0,4 км на південний схід від села, за 0,3 км на схід від цвинтаря, серед заплави лівого берега р. Полонки — городище острівного типу давньоруського часу XI—XIII ст. округлої форми діаметром близько 80 м і висотою до 2 м над рівнем заплави. Пам'ятка відкрита О. Цинкаловським у 30-х роках XX ст. Однак її опис і місцезнаходження були відсутні.
На західній околиці села, при виїзді з нього, знаходився курганний могильник періоду XI—XIII ст. Його зруйновано на початку 1980-х років під час прокладання дороги. За свідченням місцевих жителів він складався з трьох насипів заввишки до 2 м і діаметром 10–12 м. В центральному кургані випадково було виявлене випростане тілопокладення з витягнутими вздовж кістяка руками, що лежало в дерев'яній домовині. Відомості про інвентар відсутні.
За 0,2 км на північний захід від села, на останці овальної форми, діаметром 70 м, висотою до 3 м, серед заплави лівого берега безіменного струмка, лівостороннього допливу Полонки, — поселення волино-люблінської культури. Культурний шар пам'ятки залягає до глибини 0,35 м від денної поверхні. В її різних місцях були закладені 6 шурфів розміром 1×1 м, якими встановлені особливості стратиграфії поселення і зібрані кількісно незначні речові матеріали у вигляді фрагментів ліпних горщиків, крем'яних пластин, різців та відщепів. У теперішній час територія цього підвищення задернована.
За 3 км на північний захід від села, в урочищі Підберезина, на території колишнього хутора Береззя, на схилі лівого берега безіменного струмка (лівосторонній доплив Полонки) висотою 8–10 м над рівнем заплави — поселення періоду XII—XIV ст. площею до 2 га. З території орного поля зібрані уламки вінець і фрагменти стінок гончарних горщиків.
За 3,5 км на північний захід від села, на мисоподібному виступі лівого берега р. Полонки висотою 10–12 м над рівнем заплави — багатошарове поселення доби фінального палеоліту, тшинецько-комарівської, вельбарської культур і періоду XII—XV ст. площею 4 га.

Примітки

↑ https://rada.info/upload/users_files/04590530/22226dfe1daa507f57340de001dc9610.pdf
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Громада "за", а священик "проти": села Несвіч та Новостав хочуть перейти до ПЦУ. Конкурент. Процитовано 2 червня 2021.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ ВІДНОВИЛИ РЕМОНТ ДОРОГИ ЛЬВІВ-РАДЕХІВ-ЛУЦЬК

Література

Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.230-232.
Несвіч // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.453-454
Лідія Кониш-Рабан. Село Несвіч і несвічани, Луцьк., 2006
Ярослав Федорчук. Волинянин., книга 1. Київ, 2007
Ярослав Федорчук. Волинянин., книга 2. Київ, 2011
Юрій Байбула. З історії Свято-Михайлівської церкви села Несвіч (до 250 річчя)//Волинський благовісник, № 9, 2021 р.
Олена Бірюліна. З документальної історії села Несвіч//Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцький район: історія, сучасність, перспективи. Науковий збірник, випуск № 22, с.85-86, Луцьк 2007
Вікторія Даценко. (Керівник Федюк Лідія Іванівна). Репресований хутір Придатки//Минуле і Волині та Полісся: Луцький район: історія, сучасність, перспективи. Науковий збірник, випуск № 22, с.106-110, Луцьк 2007
Олег Малярчук. На службі народу: волинянин Ярослав Федорчук на зламі епох. Івано-Франківськ. Симфонія форте, 2024
Орест Байбула. (Керівник Байбула Юрій Володимирович). Створення філії повітової "Просвіти" в селі Несвіч//Волинь у дослідженнях юних науковців: збірник тез наукових проєктів слухачів наукових товариств Волинської обласної МАН. Луцьк: ВОМАН, 2024. Стор.114-117.